Інститут серця виклав на своїй сторінці в соціальних мережах неймовірну історію нашого співвітчизника Василя, який живе за кордоном п’ять років і всі п’ять років бореться за життя синочка Мартіна.

Попри війну повіз дитину в Київ

Зарубіжні клініки відмовлялися оперувати малюка з вродженою вадою серця – безнадійно. Тоді Василь вирішив везти малюка в Україну, в Інститут серця.

Попри війну, небезпеку і невтішні прогнози зарубіжних кардіологів, родина прийняла непросте рішення. Адже жевріла надія, дитину врятують саме в Києві.

Василь і сам лікар, тож знав і рівень нашої кардіохірургії, стежив за здобутками і перемогами лікарів, які під час війни залишалися в Києві і продовжували надавати допомогу, зокрема дітям.

В Інституті серця вислухали сповідь Василя, вивчили медичну документацію маленького пацієнта і вирішили оперувати.

Історія непроста, але з хеппі-ендом

— Коли ми дізнались, що у дитини вроджена вада серця, світ перевернувся. Начебто і гроші є, і страховка, уже скоро і громадянство буде, а нічого не радувало, — каже Василь.

Як лікар Василь розумів, тягнути уже не можна, попросив консультацію в кардіохірурга, Кажуть, не можна, випадок не ургентний. Діагноз майже безнадійний, прогноз – невтішний.

— Коли твій син буде помирати, зателефонуєш, протягом двох місяців прооперуємо. Операція — лише трохи продовжить життя, — казали батькові зарубіжні колеги.

А в Україні війна, на Київ падають ракети, родич загинув на фронті…

— За все те добре, що зробив в житті, Бог мене звів з Олександром Миколайовичем Романюком з Інституту серця, — говорить Василь.

Родина і раніше з ним консультувалася стосовно стану здоров’я Мартіна, надсилала виписки, результати досліджень телефоном…

Саме лікар Романюк ці роки підтримував сім’ю, давав надію, щоб мама й батько не збожеволіли через розпач.

Коли Василь повідомив, що везе сина в Київ, де беруться оперувати малюка, чого лише не довелося йому вислухати від місцевих кардіологів.

І що в Україні сина заріжуть, і що батьки свідомо хочу вбити сина, і що українські хірурги не зізнаються, що дитина і так помре, а даватимуть хибну надію…

Більш професійні і більш людяні

Ось уже скоро два місяці, як минула операція.

— Мій син уже бігає по палаті. Ніхто не чекає, що він буде помирати. Здоровий, рум’яний, енергійний, не присідає ні на мить, — говорить Василь.

Важку ваду серця прооперували через малий розріз під плечем. Зарубіжні лікарі не вірять. Кажуть, може й взагалі не оперували?

Їм важко визнати, що українські кардіохірурги виявилися більш професійними. І більш людяними.

Родина щиро дякує Інститут серця МОЗ України і  лікарю Олександру Романюку, який зробив Мартіну операцію.

Хлопчик зможе тепер повноцінно розвиватися, рости і радіти  життю!

Джерело і фото: Інститут серця МОЗ України