Ексклюзив Фото Відео Актуально

Працювали в надлюдських умовах: по 30 операцій в день без ліків, світла та тепла. Історія лікарів з Маріуполя

лікарі з Маріуполя

З перших днів повномасштабної війни проти України вони рятували поранених. Під обстрілами, в потрощеній окупантами лікарні.

Оксана та Кирило Кирсанові – подружжя медиків, які працювали цілодобово, рятуючи життя і наших військових, і мирних жителів Маріуполя. Та коли їхній медзаклад окупували військові РФ, вирішили вибиратися з міста. І їм це вдалося.

Нині живуть у Луцьку та понад усе мріють повернутися після перемоги в мирний український Маріуполь.

Зараз дивляться

– Було відчуття розпачу, тому що у нас не було зв’язку, ми були відірвані від навколишнього світу. Ми не знали новин, ми не знали, що відбувається. Не знали, чи чекати нам на допомогу, – розповідає Оксана Кирсанова.

Те, що пережили і побачили за 20 днів повномасштабного вторгнення окупантів у рідний Маріуполь, вони ніколи не забудуть і не пробачать. Їм обом по 29 років.

Подружжя Кирсанових з Маріуполя пропрацювало в обласній лікарні інтенсивного лікування шість років. Вона – анестезіолог. Кирило – оперуючий уролог. Втім, через війну чоловік вимушений був перекваліфікуватися  у травматолога та хірурга. Бо з перших днів наступу рашистів до їхньої лікарні доправляли тяжких поранених.

– Військова хірургія – мій перший бойовий досвід. Нам привозили і дітей: хлопчиків і дівчаток по 6-8 рочків. Було дуже багато осколкових поранень, ампутацій верхніх і нижніх кінцівок, – розповідає Кирило Кирсанов.

Медики працювали під постійними обстрілами просто на межі людських можливостей. Не було ні світла, ні тепла. Через вибиті шибки було дуже холодно. Медикаменти швидко закінчувалися.

А лише в одній операційній виконували понад три десятки операцій на день. Найважче було дивитися на діток, які мужньо терпіли, поки їх рятували на операційному столі.

Оксана Кирсанова приймала пологи у жінок, яких перевезли з розбомбленого окупантами пологового будинку. Одну з пацієнток  врятувати не вдалося.

– Кожен ранок ми прокидалися від авіаударів. О 4-5.00 вибухи – це вже був як наш будильник. Ми не могли подумати, що вони будуть скидати бомби на пологовий будинок та драмтеатр. Вже після цього зрозуміли, що їм не шкода людських життів, жінок та дітей. В окупантів немає моральних цінностей, – ділиться жахливими спогадами Оксана.

Окупанти захопили лікарню та не випускали звідти медиків вісім днів. Вони ставили на коліна чоловіків, роздягали їх до пояса, дивилися, чи немає татуювань. З відділень майже нікого не випускали.

Серед заручників опинилася  й Оксана. Чоловік напередодні вирвався до сина, який разом з друзями сидів у підвалі. І тоді подружжя вирішило вибиратися з Маріуполя. Знявши білі халати та замаскувавшись під цивільних, жінка разом з колегами втекла з лікарні.

Пробігли кілометрів 20 до траси і там уже підсіли до людей, які теж, на свій страх та ризик, вибиралися з Маріуполя. Чоловік з сином попрямували до Запоріжжя – жодних зелених коридорів не було. Вибиралися приватним транспортом. Зустрілися вже у Сумах. І тоді дісталися Волині.

лікарня Маріуполя
лікарня Маріуполя
лікарня Маріуполя
лікарня Маріуполя
лікарня Маріуполя
Працювали в надлюдських умовах: по 30 операцій в день без ліків, світла та тепла. Історія лікарів з Маріуполя / 5 зображень

Тут знайшли житло, а місцеві медики запропонували їм роботу в одній з районних лікарень, а Оксані ще й у пологовому будинку.

Усе, що вдалося привезти з собою – це документи та сімейний альбом. Квартира Кирсанових згоріла. Та подружжя понад усе мріє повернутися в рідне місто і разом з іншими відновити його, як би складно це не було.

– Я так люблю нашу країну і всіх людей, які тут живуть. Я хочу, щоб наші страждання скоріше закінчилися, – каже Оксана Кирсанова.

Якщо ви побачили помилку в тексті, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Cntrl + Entr.
Loading...
Підтримати Факти ICTV
Знайшли помилку в тексті?
Помилка