Людство не навчилося дивитися вперед: лікар про наслідки Covid-19 для організму та медицини

Людство не навчилося дивитися вперед: лікар про наслідки Covid-19 для організму та медицини

Коли я читала в іноземних джерелах перші новини про тоді ще невідому пневмонію, то зовсім не могла уявити масштаби її поширення. А втім, як бачимо, ніхто не уявив, не застеріг і не передбачив. 

В Україні перші серйозні новини про коронавірусну хворобу з’явилися на початку січня.

– Я чітко пам’ятаю момент, коли глянула на календар і підкреслила дату 3 січня. Тоді була п’ятниця, кінець робочого тижня, який став початком великих змін.

Два місяці по тому в Україні зафіксували перший випадок зараження. Компанії перейшли на дистанційну роботу, уряд готував низку обмежень, а МОЗ розробило стратегію дій.

11 березня в Україні оголосили загальнонаціональний карантин. Стурбованість та хвилювання перед невідомим змусили людей скуповувати продукти та медикаменти. Пізніше нам заборонили навіть прогулянки у парку. 

Сьогодні за вікном листопад, добовий приріст інфікованих стабільно перевищує 10 тис. осіб. Паніки більше немає, залишилася тільки втома.

Коли хвороба передається повітряно-крапельним шляхом, неможливо знайти чарівну паличку, яка зупинить інфікування. Єдине, що ми можемо зробити – це мінімізувати ризики зараження та розуміти принципи лікування.

Саме тому Факти ICTV підготували інтерв’ю з досвідченим лікарем, яка без метушні та перебільшень розповіла про хворобу, яку двічі подолала сама та щодня допомагає це робити іншим. 

Пульмонолог Світлана Гук завідує першим інфекційним відділенням КМКЛ №17. Наразі цей медзаклад може прийняти 60 пацієнтів.

– Люди змінюються, а ліжка й дня не бувають пустими. 

– Вам довелось двічі пройти через хворобу, наскільки різними були симптоми та принципи лікування?

– Вперше я перехворіла у червні, а вдруге це був жовтень, тобто з різницею у чотири місяці. Під час першого інфікування у мене були достатньо виражені симптоми, але не важкі.

– Насамперед це була надзвичайна слабкість, вона мене накрила просто на роботі і настільки, що я її помітила. Узагалі я дуже енергійна людина і можу не помічати неприємні відчуття, але тут практично не змогла рухатись.

Наступного дня здала ПЛР і отримала позитивний результат. Тоді вже зросла температура до 38,5º, з’явився біль у голові та суглобах, але це легко знімалося невеликими дозами нестероїдних протизапальних препаратів.

Крім цього я приймала звичайну схему вітамінів D, C, цинку та муколітик АЦЦ. Три дні була висока температура, а потім усе пройшло. Слабкість та задишка зберігалися.

– На роботі я таки зробила комп’ютерну томографію, хоча нікому не раджу. Мої співробітники вимагали це зробити, бо відчували мою задишку, коли я вже вийшла на роботу. Але все було добре.

– Як ви зрозуміли, що вдруге підхопили вірус?

– У жовтні зовсім випадково я дізналася, що хворію знову. Що два тижні нас обстежують на імуноглобулін M, який показує гостру стадію захворювання. Коли я отримала позитивний тест, то одразу здала ПЛР (такий протокол).

Тоді поміряла температуру, і виявилось, що у мене 37,6º. Але цю слабкість та нездужання спочатку приймала за втому, оскільки не було інших симптомів, які б мене насторожили.

– Хочу наголосити, що в разі відсутності скринінгу я б навіть не дізналась, що удруге хворію на коронавірус.

ІФА-тест для медиків

Дослідження методом ІФА визначають антитіла імуноглобулінів трьох типів – А, М та G.

IgА/IgM показують гостру стадію хвороби, а от розуміння, що ви перехворіли та маєте імунітет,  дає тест IgG.

Тестування на імуноглобулін М у лікарнях показує, які медики потребують підтвердження хвороби методом ПЛР, а які ні. Це роблять для розвантаження лабораторій.

– Яка спроможність приймання хворих у вашій лікарні? 

– Конкретно у моєму відділенні є 34 місця для інфікованих коронавірусом. Окремо маємо 10 місць у реанімації (їх зараз намагаються збільшити до 12). Заповненість ліжок 100%, якщо пацієнта виписують, то одразу його місце займає інша людина.

У нас є ще два корпуси, але наразі вони не розгорнуті для Covid-19, а надають допомогу пацієнтам з політравмами.

– У це відділення до нас потрапляють люди, які на правому березі постраждали у результаті ДТП, травматичних ушкоджень, кульових поранень чи нещасних випадків. Це дуже важлива допомога, тому не хочеться зупиняти її.

Чи працюють медики понаднормово?

– Думаю, що так. Ми працюємо і по півтори ставки, бо людей дійсно бракує, особливо коли хтось йде на лікарняний чи у відпустку. Тоді ми закриваємо ці години тим персоналом, що є, і стараємось підтримувати одне одного.

– Чи усі госпіталізовані пацієнти дійсно потребували нагляду лікаря?

– Якщо б ви запитали у серпні, я б відповіла, що далеко не усі потребували госпіталізації. Але пацієнти, що потрапляють до нас зараз, усі потребують кисню.

– На щастя, є люди, які швидко відновлюються, і ми їх виписуємо, однак достатньо багато тих, які довго перебувають у стаціонарі.

– Якщо людина вдома лікується від Covid-19, що стає “дзвіночком” для госпіталізації?

– Це зниження сатурації кисню до показника менше 94%, але за умови, що все правильно виміряли. Також це можуть бути симптоми, які не притаманні людині: набряк ніг, відхаркування крові чи задишка, яка не дозволяє виконувати хатню роботу.

Темперетура 39º і вище, яка погано збивається упродовж п’яти-семи днів від початку хвороби.

– Ці симптоми повинні спонукати людину звернутися до лікаря.

Ми дотримуємось протоколу госпіталізації і без потреби не приймаємо хворого у стаціонар.

– Чи відрізняється лікування дітей та дорослих?

– Лікування дітей до 14 років особливо нічим не відрізняється. Тобто це симптоматичне лікування, як і під час будь-якої вірусної інфекції, що не має чітко визначеного алгоритму дій. Дози відрізняються, але принципи лікування залишаються незмінними.

– Що спонукає лікарів без потреби призначати пацієнтові антибіотики?

– Тут йдеться про незнання ситуації, страхи лікарів та певну психологічну вразливість перед пацієнтом.

– Це може здатися смішним, бо медик повинен опиратися на знання. Однак коли лікар не призначає антибіотик, то дуже часто пацієнт говорить, що його зовсім не лікують. Тоді відбувається психологічний тиск, і фахівцеві простіше призначити антибіотик, щоб його не звинувачували у бездіяльності.

Правильний шлях – не завжди найлегший. Іноді дуже складно довести пацієнтові, що антибіотик зовсім не потрібен. Тому думаю, що медики просто йдуть легшим шляхом.

– Ще до пандемії коронавірусу світ рухався у постантибіотичну епоху, коли людство все більше стає резистентним до антибіотиків. Наскільки ця ситуація може погіршитись після Covid-19?

– З часом пандемія втратить свою силу, і в сухому залишку ми отримаємо масштабну резистентність до антибіотиків – і це дійсно страшно.

– Людство не навчилося дивитися вперед. Ми боремося з тим, що у нас перед носом, і боїмось того, що поруч, а на перспективу ніхто не зважає.

Думаю, що з цього нічого хорошого не вийде.

– Якщо пневмонію спровокував Covid-19, то чи можна сказати, що це складніша форма запалення легень, ніж під час грипу?

– Давайте я скажу, що вони одинакові. Обидві пневмонії є вірусними та призводять до фіброзу (коли частинка легені “функціонально відмирає” і залишається просто сполучною тканиною у формі рубця, – Ред.).  Вони рівносильно можуть мати безсимптомний перебіг, і їх випадково виявляють на КТ.

– Якщо під час уже грипозних епідемій збережеться ця дурна звичка робити КТ, ми теж побачимо багато матових скелець, які раніше навіть не діагностували. Бо не було потреби робити томограму під час температури та вірусного процесу, доки не з’являється задишка чи інші труднощі з діагностикою.

Зараз ми бачимо тенденцію робити КТ при мінімальній підозрі і тоді знаходять пневмонію.

– Скільки часу для відновлення потрібно легеням, які перенесли ковідну чи грипозну пневмонію?

– Не важливо, що стало збудником пневмонії: вірус, грибок чи бактерія. Усе залежить від того, наскільки подразник впливав на конкретні легені, а не умовну модель.

Є багато факторів відмінності: стійкість тканин, хронічні хвороби, наявність чи відсутність попередніх уражень чи вроджені особливості. Легені двох людей можуть дуже відрізнятися між собою.

– Глибина ураження будь-якої тканини, і легень зокрема, залежатиме від агресивності та тривалості впливу подразника.

Якщо чинник був слабким та короткочасним, то тканина не встигає зруйнуватися, і після хвороби може повністю відновитися. Термін відновлення різний: від трьох до шести місяців.

– Якщо до пневмонії, спосіб життя людини достатньо вплинув на стан легень (наприклад, куріння), то чи є можливість відновлення органу після складного ураження?

– Я не фаталіст. Звичайно можна думати, що пошкоджена курінням легеня важче перенесе ураження, але в організмі все дуже не лінійно.

– І як би ми не прогнозували, кожен досвідчений лікар скаже, що завжди є місце для дива. Як у хорошому сенсі, так і в поганому, коли все здається очевидним, але раптом стається катастрофа.

Тому я б не проводила такі паралелі. Своє здоров’я треба цінувати і кидати палити. Це стосується не тільки ковідних фіброзів, а й узагалі поваги до свого організму, який і без того щодень терпить десятки шкідливих звичок.

– Щоб виявити пневмонію, потрібно робити КТ чи рентген?

– Якщо є підозра на бактеріальну пневмонію, тоді призначають рентген у двох проекціях (прямій та боковій). Коли йдеться про вірусну пневмонію, то на початкових стадіях, навіть у разі масивного ураження рентгенівська картина відсутня.

Він може знадобитися тільки за щільних уражень, коли вже знижується сатурація кисню. Але в такій ситуації він нічого нового нам не покаже.

– Ваша думка стосовно колективного імунітету та які часові рамки потрібні для його вироблення?

– Чим більше людей мають штучний або природний імунітет проти хвороби, тим швидше зупиняються епідемії. Для кожної інфекції рівень колективного імунітету різний, бо обумовлюється багатьма факторами.

– Я не скажу, скільки часу для цього необхідно. Якщо ми будемо розтягувати процес захворювання, то, звичайно, зменшимо навантаження на медичну систему, яка й без того не витримує потоку пацієнтів. Але тим самим ми спиняємо процес набуття колективного імунітету.

З іншого боку, з часом з’явиться вакцина, яка штучно пришвидшить формування такого захисту.

Що наразі відомо про вакцини від Covid-19

Компанії Pfizer та BioNTech (США та Німеччина відповідно) успішно завершили третій етап клінічних випробувань вакцини проти коронавірусу та заявили про її успішність на 95%. Раніше проміжний аналіз дослідження показував 90% ефективності препарату.

Розробники мають на меті випустити до 50 млн доз вакцин у 2020 році та до 1,3 млрд доз до кінця 2021.

Однак препарат потребує зберігання за наднизьких температур, що може ускладнити транспортування вакцини. За температури -70°C він зберігається до шести місяців, а в умовах +2 +8°C — до п’яти днів. Виробники запевняють, що створили спеціальні контейнери із сухим льодом для підтримки необхідної температури впродовж 15 днів.

Після цього американська компанія Moderna заявила про ефективність своєї вакцини на 94,5%. Ця розробка не надто вибаглива і витримує звичайну температуру від +2 до +8°C .

А от вакцина від британської фармацевтичної компанії AstraZeneca показала середню ефективність у 70%. Однак це були проміжні випробування у Великій Британії та Бразилії.

Вакцинація українців

У першій половині 2021 року 4 млн українців отримають безкоштовну вакцину від коронавірусу. Таку заяву зробив головний санітарний лікар країни Віктор Ляшко.

Насамперед препарат отримають медики, вчителі, правоохоронці та літні люди. Серед цих категорій отримані вакцини розподілять рівномірно.

Україна готова поставити вакцину одразу після того, як препарати пройдуть офіційну реєстрацію. Крім того, очільник МОЗ Максим Степанов запевнив, що медична система здатна зберегти холодовий ланцюг перевезення та зберігання вакцини.

А допоки цього не сталося – зберігаймо спокій, дистанцію та здоровий глузд.

Якщо ви побачили помилку в тексті, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Cntrl + Entr.
Знайшли помилку в тексті?
Помилка