Надії лише 27 років, та вона вже має групу інвалідності. І попереду в жінки тривале та тяжке лікування. У своїх бідах Надія звинувачує лікарку-гінекологиню, яка вчасно не діагностувала в неї онкологічну хворобу.
– Вона не копала глибше. Їй абсолютно було все одно, яка причина у мене. Хоч би раз вона мені сказала, що потрібно зробити аналіз на рак, можливо, всього цього не було б. Та вона поставилася недбало до цього, – говорить Надія.
Ще півтора року тому молода жінка відчула різкий біль у животі й помчала до поліклініки. Там зробили УЗД. Діагностували розрив яєчника та відправили терміново на операцію. Потім було ще два рецидиви. Втім, каже Надія, лише після третього випадку її лікарка – завідувачка гінекологічного відділення – відрядила пацієнтку до онкоцентру. А там, каже Надія, її обстежили та схопилися за голови: рак яєчника третьої стадії.
– Лікар сказав, що жити мені залишилося два місяці, – розповіла жінка. – У мене були вже метастази у шлунку, і всі органи вражені.
Після складної операції з видалення уражених раком жіночих органів у Надії стався нервовий зрив.
Нині вона проходить курс хіміотерапії та намагається змиритись із тим, що їхня з чоловіком мрія про власних діток – віднині нездійсненна. Андрій каже, що, як може, підтримує кохану. Із лікаркою дружини ніколи не бачився, та запевняє, має що їй сказати.
– Якщо не знаєш, не виходить, то май сміливість направити до іншого спеціаліста, – вважає чоловік.
Лікарка, Ольга Покровенко, завідувачка гінекологічним відділенням Мелітопольського пологового будинку, вини своєї не бачить.
– Я не вважаю себе винною, – сказала вона.
Лікарка пояснила, що лікувала Надію за протоколами МОЗ і від самого початку ніхто не вгледів онкопатологію.
– Так, процес іде, і йому вже не рік, та онкологи добре знають, що першу та другу стадії раку практично ніколи не знаходять у яєчниках.
У медзакладі провели службове розслідування та дійшли висновку – провини Покровенко в каліцтві пацієнтки немає. А от коли Надія поділилася своєю трагедією в соцмережах, одразу, каже, десятки жінок почали писати їй про свій гіркий досвід лікування в тієї гінекологині.
Надія зізнається – вона геть виснажена, а попереду ще тривале лікування, на яке доброчинці збирають гроші. Тож позиватися до своєї лікарки нині не планує, проте ані пробачити, ані змиритися із тим, що сталося, не зможе ніколи.