Коли почалася війна, Галина з 9-річною Марічкою були у себе вдома, в Житомирській області. Жінка зізнається, що ризики усвідомлювала, але в повномасштабну бійню в ХХІ столітті повірити не могла.
– Ми готувалися до чергової планової реабілітації. На початку березня мали їхати на Полтавщину на іпотерапію. У нас вже й квитки були куплені, – розповідає мама дівчинки.
За її словами, без систематичних реабілітацій такі діти, як її Марічка, втрачають набуті попередньо результати. Спастика погіршує їхній стан, і вони перестають повноцінно рухати кінцівками.
– Перші кілька тижнів війни були жахливими. Сирени лунали по вісім разів на день. Щоразу спускатися, а потім підніматися з п’ятого поверху з 9-річною дитиною на руках було дуже важко, – згадує Галина.
Потім жінка, яка самостійно виховує й доглядає за дочкою, прийняла рішення залишатися в квартирі. Хоч це було дуже ризиковано – одного разу неподалік від їхнього будинку вже прилітала ракета.
– Марічка насторожі від усіх гучних звуків. До сирен вона також прислухається. Але коли я поруч, то, молодець, тримається, – посміхається наша співрозмовниця.
У квітні родині все ж вдалося вирватися на реабілітацію. Їм допоміг український Благодійний фонд Твоя Опора. Після майже місяця в Трускавці дівчинці стало набагато легше фізично, а від спілкування з іншими дітьми у неї покращився моральний стан.
– Поняття “потерпілий” під час війни дуже широке. Під нього підпадають і безпосередньо ті, хто був поранений, втратив батьків або будинок, але також і ті, кому не вдалося своєчасно отримати допомогу через обстріли, як у випадку з Марічкою, – каже засновниця благодійного фонду Валерія Татарчук.
За її словами, попередні реабілітації, які пройшла дівчинка, могли втратити свій сенс, якби не була проведена наступна. Ось чому практично кожна українська дитина насправді страждає від цієї безглуздої й жорстокої війни. І дорослі повинні зробити все можливе, щоб допомогти дітям максимально безболісно пережити цю війну.
Джерело: БФ Твоя Опора
Фото: БФ Твоя Опора