Люди, які страждають на іпохондрію, постійно переживають, що їхнє здоров’я під загрозою. Вони дуже уважно ставляться до фізичних симптомів і завжди сприймають їх як ознаки серйозної хвороби.
Наприклад, легкий головний біль одразу вселяє підозру на пухлину мозку. Відчуття поколювання в пальцях тлумачиться як можливий симптом розсіяного склерозу. Збільшення лімфовузлів одразу сприймається як ознака раку.
Оці нав’язливі страхи заважають жити, працювати, навчатися, вирішувати якісь нагальні проблеми.
Факти ICTV звернулися до нашого експерта лікарки-психіатра Тетяни Пятковської з питанням, чи справді такий стан сам по собі ознака хвороби, і що з цим робити.
Що таке іпохондрія
– Так, у людини з усіма перерахованими симптомами можна запідозрити іпохондрію – нав’язливий і ірраціональний страх серйозної хвороби, – зазначає лікарка.
За словами Пятковської, іпохондрики часто відвідують кількох фахівців, оскільки сумніваються в діагнозі, навіть якщо медичні тести негативні, а лікар запевняє їх, що вони здорові.
Навіть якщо безліч аналізів, які вони роблять, виключають фізичні захворювання, “страх хвороби” не зникає.
Психіатр зазначила, що іпохондрія – сама по собі хвороба. Вона офіційно визнана і описана у Міжнародному медичному класифікаційному списку Всесвітньої організації охорони здоров’я.
Це психічний розлад з класифікаційним номером F45.2.
Чому і в кого виникає іпохондрія
– Експерти не знають точних причин іпохондрії, але вони підозрюють, що є фактори, які можуть відігравати у її появі певну роль, – каже психіатр.
Передусім серед можливих причин іпохондрії Пятковська називає “сімейну історію”, тобто коли один або кілька членів сім’ї надмірно занепокоєні своїм здоров’ям.
По-друге, якщо людина в дитинстві важко хворіла, у дорослому віці фізичні відчуття якихось змін у самопочутті, лякають її.
– Іпохондрія найчастіше виникає в середньому віці і може посилюватися з роками, – зазначає лікарка.
Причому, люди похилого віку з іпохондрією зосереджуються на побоюваннях розвитку проблем з пам’яттю.
Як лікують іпохондрію
Тетяна Пятковська наголошує, що самотужки впоратися з проблемою майже неможливо. Найпоширенішим лікуванням іпохондрії є психотерапія, зокрема когнітивно-поведінкова терапія (КПТ).
Іноді психіатр може додати ліки.
Мета полягає в тому, щоб пацієнт впорався зі своїми страхами та навчився сприймати відчуття власного тіла більш позитивно. Він повинен розуміти, що симптоми, які його лякають, насправді мають раціональні пояснення.
