Всесвітній день донора крові вже традиційно відзначають 14 червня. Дата є символічною, бо в цей  день народився лікар-імунолог Карл Ландштейнер, який відкрив групи крові.

Щодня переливання потребують мільйони осіб.

За один раз донор, залежно від ваги і статі, здає 350-450 мл крові,  але навіть такий об’єм може врятувати в середньому три життя. А сама процедура з попереднім медоглядом займає в середньому 20 хвилин. Тож чи варто говорити, що кожне здавання – це надважливо?

Донація в Україні

В Україні культура донорства крові не достатньо розвинена. Для прикладу, в Києві лише 7 осіб з 1000 стають донорами. Норма ВООЗ – 35.

Всеукраїнська статистика стверджує, що на 1000 жителів щорічно припадає 11,28 донацій. Для розвинених країн світу цифра має становити 33.

Ми спробували визначити, чому так мало людей готові ділитись кров’ю. Відповідь більшості – страх. Або це страх самої процедури, або ж страх нестерильних інструментів.

Якщо страх крові – це проблема психологічна, то друга – швидше стереотип. Предмети для забору крові – одноразові та стерильні. Для більшої впевненості можна попросити медпрацівників розкрити шприц і голку у вашій присутності.

Ірина Славінська, засновниця проекту рекрутингу донорів крові ДонорUA та очільниця відділу безпеки крові та донорства Центру громадського здоров’я МОЗ України, розповідає про проблеми донорства в Україні. Вона зазначає, що 70% донорів – разові, що негативно впливає і на якість крові, і на сам процес донорства.

– Якщо всі аспекти на належному рівні, то і результат – розвинена культура донорства. А оскільки в кожному елементі все ” кульгає” – програми немає, інформаційної кампанії немає,  або вона дуже точкова, станції переливання потребують ремонту, комунікація на них кульгає.

Зараз Ірина на рівні держави працює над системними рішеннями для того, щоб змінити ситуацію, яка виникла.

Як стати донором крові?

Стати донором легко, але треба пам’ятати про деякі правила. Здавати кров можуть люди, які досягли повноліття і важать більше 50 кг.

Однак до процедури треба підготуватись. Детальніше про те, як це зробити – в інфографіці нижче.

Окрім того, якщо у вас озноб, запаморочення, головний біль або слабкість – від процедури донорства у цей день краще відмовитись.

Важливо розуміти, що це далеко не вичерпний список протипоказань. Вони є тимчасові або абсолютні, коли здавати кров у жодному разі не можна. Якщо ви сумніваєтесь, чи можна вам стати донором, краще проконсультуватись у лікаря.

Місця, де можна здати кров, можна подивитись тут.

Чому я став донором?

Ми запитали у киян, що змушує їх регулярно здавати кров і чому вони зважились на цю процедуру.

Софії 21 і вже три роки вона системно здає кров. Її мотивує сама можливість допомагати тим, хто не винен у своїй хворобі.

– Я здаю кров, тому що це найменше, чим ми можемо допомогти. У мене A (II) Rh+ група крові. Часто кажуть, що це поширена група, тому не так важливо її здавати. Але тут все з точністю навпаки –  чим більше людей з A (II) Rh+ групою крові, тим більше хворих її потребують.

Своїм досвідом поділилась і Ірина, засновниця ДонорUA:

– Я, насправді, боюсь крові – втрачаю свідомість від вигляду цієї рідини. Але я дев’ять разів донор. Коли переді мною стоїть питання – врятувати життя чи втратити свідомість, я обираю перше. Я думаю, що це найкраща мотивація.

А Агнеса, якій 22 роки, називає себе супергероєм сьогодення – вона безкорисливо допомагає людям, які навіть не знають її ім’я.

– Я дуже хочу всім допомогти, але часто на це не вистачає грошей. А донорство – це те, що дозволяє мені робити це безкоштовно. Кров – це те, що відновлюється. Мені це нічого не коштуватиме, а для когось ці 300-400 мл можуть стати життєво необхідними.

Є й ті, хто отримав негативний досвід. 32-річний Артур, наприклад, зіштохнувся з некомпетентністю:

– Завжди здавав кров в Охматдиті. Одного разу поїхав здавати в Київську міську лікарню №12, а там жахливі умови, не пристосовані місця для здавання. Я все ж здав, прийшов через тиждень дізнатися аналізи, а вони сказали, що у мене проблеми з печінкою і я не можу бути донором. Я злякався, пройшов поглиблене обстеження – виявилося, що зі мною все впорядку. Кров мою в лікарні заразили – в результаті, вони і мій час витратили, і людині, для якої я здавав, вона не дісталася.

Пошук донорів крові – хто має займатись?

Соціальні мережі переповнені постами про терміновий збір крові. Люди шукають донорів для рідних або знайомих. Але хіба людина, яка потребує переливання, сама має піклуватись про пошук крові?

Ми поговорили з волонтером ініціативи Середи в Охматдиті Катериною Даценко.

– Іноді люди від страху, а не реальної недостачі крові, про яку б їм сказали медики, починають самостійно шукати донорів.

Однак, якщо у медичному закладі немає необхідної крові або її компонентів, він має звернутись до іншої установи.

– Для оформлення подібного звернення установа має підписати договір, де узгоджується такий “обмін”. Наскільки мені відомо, він може бути натуральним (кров – на кров, компоненти – на компоненти) або оплачуватися самою установою без залучення коштів пацієнта, – розповідає Катерина.

Тому якщо у медзакладі вам пропонують самостійно шукати кров для рідних або просять за це гроші – спочатку з’ясуйте, чи зробили лікарі все можливе зі свого боку.

Катерина Даценко пояснює:

– На практиці договори підписують вибірково, і у кращому випадку, коли надсилається запит на необхідну кров чи компоненти, часто він не задовольняється (установа, якій надіслали запит, може мати такі кров або компоненти, але не у надлишку, а розподілені між своїми пацієнтами).

І пам’ятайте: донорство – конфіденційна процедура. Генетичну інформацію про донора не можна розголошувати третім особам.

Донорство – це корисно

Здавати кров – це не тільки про добро тим, хто її потребує. В. о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун, наприклад, наводить п’ять причин корисності донорства крові та її компонентів для самого донора:

1. Зменшується ризик серцево-судинних захворювань.
2. У донорів менші шанси захворіти на рак легенів, прямої кишки, шлунку та гортані.
3. Значно знижується ризик захворіти на гемохроматоз (порушення обміну заліза, внаслідок чого воно накопичується в органах).
4. Менше проявів запалення та вищий антиоксидантний статус, тобто вони краще знешкоджують вільні радикали.
5. Перед здаванням крові донору проводять безкоштовний аналіз на гемоглобін, ВІЛ, гепатити В, С та сифіліс.

– В світі 40% людей можуть бути донорами. З них стають близько 1-2%, – розповідає Ірина Славінська.

Виходить, стати одним з цих 2% може майже кожен третій. Ані гроші, ані дорогі медикаменти не можуть врятувати людину, якщо їй потрібна кров. І тільки донорам це під силу.