Після важкого поранення, не знав чи й ходитиме. Ветеран з Черкас Богдан Федін дивом вижив після того, як по позиції, де був з побратимами, вгатив ворожий танк.
Його пораненого виносили під обстрілами, осколками посічене було все тіло. Це було під Попасною у квітні 2022 року. Але велике бажання, характер, сила волі і наполегливе відновлення не лише поставили ветерана на ноги. Богдан бере участь нині у змаганнях. Медаль, отриману в міжнародному забігові на п’ять кілометрів, подарував своєму реабілітологу. Каже, це заслуга лікаря.
Повірив в себе
Двічі на тиждень перед роботою ветеран російсько-української війни Богдан Федін тренується. У залі, перед роботою, нині готується до наступних змагань – наполегливо займається з тренером спортом.
– Коли Богдан до мене перший раз прийшов, я думав, максимум, що будемо з ним робити, це присідання, планка на руках і все. Але коли він прийшов, не хотілося навіть вірити, що в нього були якісь поранення, -розповідає про Богдана тренер Владислав Петришин.
За словами тренера, він достукався до себе, повірив в себе і це найголовніше для таких хлопців як він.
Важке поранення
Богдан з першого дня повномасштабного вторгнення пішов до черкаської ТРО. Важке поранення дістав під Попасною на Луганщині, де тримали оборону у квітні 2022 року. Стримували напад ворога, розповідає Богдан, і по позиції, які зайняли, вгатив російський танк. Хлопці поряд загинули.
– Наші побратими намагалися надати нам медичну допомогу. На жаль, врятувати і витягнути з поля вдалося тільки мене. Їм довелося тягнути мене на м’яких ношах, тому що евак не зміг під’їхати через активні обстріли, – згадує Богдан.
Побратими витягували Богдана під обстрілами: падали, накривали, знову тягнули. Були осколкові поранення всіх кінцівок, рук, ніг, навіть частково обличчя. Але лікарі зробили просто ювелірну роботу і склали бійця до купи.
– Я вдячний за те, що можу зараз працювати, жити, рухатись активно, – розповідає ветеран. – Зараз по мені і не скажеш, що був тяжко поранений.
Довга реабілітація
Скільки довелося перенести операцій, Богдан вже й не рахує. Поранення було тяжким. Рік лікування, ускладнення, тривала реабілітація, що триває і донині.
– Для мене той стан, коли я був лежачим і мене годували з ложечки був нестерпним. Я не уявляв, як буду далі жити. Але я розумів, що буду намагатись все можливе робити, щоб не бути тягарем для родини і стати самостійним, – каже Богдан.
Навіть лежачи в ліжку боєць просив гантельки, якщо їх не було, то брав півтора літрову пляшку з-під мінералки і розробляв руку.
На реабілітацію до лікаря Юрія воїн потрапив, коли нога згиналася лише на 10-15 градусів. Постійні набряки, болі, але шалене бажання стати на ноги.
– Десять днів ми займалися і зрушились з місця. Прогрес був – 15 градусів згинання ноги. Далі вирішили продовжувати і відновлюватися, наскільки це можливо. Коли Богдан виписувався, нога згиналася вже на 90 градусів. Це був гарний результат, – тішиться реабілітолог Юрій.
Пацієнт виписався, але потім щодня наполегливо продовжував працювати з реабілітологом.
– Богдан приходив і кілька разів на день: і зранку до мого робочого дня, і в кінці. Це все такий характер, – каже Юрій.
Ветеранська миля
І Богдан, зрештою, не лише став ходити, а взяв участь у забігові на п’ять кілометрів у Ветеранській милі в словацькому місті Кошиця.
– Ветеранська миля стала для мене випробуванням. Завдання було просто пройти, але з моєю ногою навіть це було складно. І я був не впевнений, чи зможу. Але лікар сказав: ти можеш, я в тебе вірю. І я все-таки подолав цю дистанцію, – каже Богдан.
А медаль, завойовану там, подарував своєму реабілітологу.
– В мене були ускладнення, я пізно почав займатися з реабілітологами і, чесно кажучи, вже не вірив у якийсь результат. Але почав працювати з Юрою, побачив прогрес і зрозумів, що маю триматися цієї людини, – ділиться Богдан. – Без лікарів я б всього цього не досяг.
Юрій пишається своїм пацієнтом, а медаль сприймає як подяку від усіх бійців, яким допоміг.
– Тут ще була сила, воля і характер. Це такий пацієнт, якого я всім ставлю в приклад. Деяких хлопців це дуже мотивує. А медаль – це як подяка за всіх хлопців. Я тоді це фото всім рідним, друзям, хлопцям скинув. Таке відчуття було, наче всі взялися за руку, за медаль. І це сила, – згадує Юрій.
Нині Богдан готується до відбору в Іграх Нескорених, які відбудуться вже в травні. Випробовуватиме свої сили у веслуванні на тренажерах.
– Війна не закінчилась, тому хочу підтримувати себе в тонусі. Я себе готую до різних випадків, може, доведеться повертатися до побратимів на фронт і я хочу себе максимально відновити.
Фото: з архіву Богдана Федіна