Ексгібіціонізм як нетипова сексуальна поведінка окремих людей активно поширюється у мережі і разом із цифровізацією суспільства набуває нових форм. Фото статевих органів, контент 18+ можна зустріти не лише у приватному листуванні, а й у загальному доступі на сторінках людей.
Про віртуальний ексгібіціонізм, його прояви та як не стати жертвою такої людини, Фактам ICTV розповів кандидат психологічних наук, доцент, декан гуманітарно-правового факультету Національного аерокосмічного університету ім. М.Є.Жуковського ХАІ Максим Жидко.
– Чи можемо ми на цьому етапі говорити про появу віртуального ексгібіціонізму?
– Останні кілька десятиліть людство стрімко оцифровується. Через це щось звичне нам назавжди зникає, щось – трансформується у нові форми.
Сьогодні численні дослідники людської сексуальності констатують виникнення так званої цифросексуальності – сексуальності, яка виникає і розвивається у віртуальному середовищі.
У цьому сенсі те, що ви називаєте віртуальним ексгібіціонізмом, частково це старий феномен у новій обгортці, але почасти – доволі нове явище цифросексуальності.
– Як він проявляється? Сюди належать лише випадки, коли людина відправляє свої фото комусь цілеспрямовано чи будь-яке оголення у мережі?
Ексгібіціонізм – це форма нетипової сексуальної поведінки, під час якої задоволення досягається шляхом демонстрації табуйованих у певному суспільстві частин тіла або дій сексуального характеру по відношенню до незнайомих людей, а також у публічних місцях.
Дані сексопатології свідчать, що поширеність клінічного ексгібіціонізму у чоловіків приблизно – 2-4%, у жінок вона нижча. Прояви ексгібіціонізму зазвичай починаються у підлітковому віці.
Більшість дорослих ексгібіціоністів одружені, але шлюб часто не задовольняє їх.
Щодо поширення цього явища у мережі, то так звані дікпіки (фото чоловічих статевих органів) або пусіпіки (фото жіночих статевих органів) без подальших маркетингових дій можна вважати проявом або традиційного ексгібіціонізму, або психологічного інфантилізму.
Водночас сюди не належить комерційний контент 18+, який просуває бізнес у мережі (веб-камінг, ресурси OnlyFans, PornHub).
Також не є віртуальним ексгібіціонізмом обмін нюдсами (зображеннями повністю або частково оголеного тіла) між підлітками. Під впливом масової культури так вони демонструють свою “розкутість”, “серйозність”, “дорослість”.
– Як це працює у мережі? Від чого ексгібіціоніст отримує задоволення?
– Мотивація віртуального ексгібіціонізму різноманітна. Тут і невпевненість у власних геніталіях, і самоствердження за рахунок інших, і неадекватні спроби зробити комплімент.
Передусім віртуального ексгібіціоніста у демонстрації свого тіла в соціальних мережах приваблює ілюзія абсолютної свободи, адже об’єктами його доступу стають майже всі користувачі. А ще – комфорт. Адже сидіти вдома за клавіатурою або смартфоном приємніше, ніж стовбичити у лісі або на вулиці.
Крім того, під час листування навряд чи раптово з’явиться небажаний свідок або наряд патрульної поліції.
Ще раз скажу – головний кайф отримується від фантазії, а не від реальної взаємодії. Чимало месенджерів дають змогу побачити, що одержувач прочитав повідомлення, і цього часто достатньо.
А якщо жертва ще й почала реагувати, писати гнівні відповіді, ставити дизлайки, банити, скаржитися, то це подвійне задоволення.
– Як віртуальний ексгібіціоніст може обирати своїх жертв?
– Якщо коротко, то спираючись на свої сексуальні фантазії.
Тут мають значення і характеристики зовнішності, й інформація, яку користувач розміщує в мережі.
– Хто перебуває у групі ризику?
– Важливо те, чи має потенційна жертва навички цифрової безпеки і критичного мислення.
Тому найбільш уразливими для таких людей є діти та підлітки, які легко піддаються на маніпуляції, пов’язані із самоствердженням.
– Що робити, щоб не стати жертвою або не привернути увагу?
– Першочергово, не варто боятися. Як і у реальному житті, віртуальні ексгібіціоністи часто пасують, коли стикаються не з тієї реакцією, на яку розраховували.
Тому дотримуйтеся заходів цифрової гігієни і у разі ексцесу не бійтеся реагувати швидко і однозначно.
Наприклад, висміювання фотографій різко знижує ексгібіціоністську активність. Також можна заносити адресата до чорного списку.
– Чи можна боротися з віртуальним ексгібіціонізмом?
– На законодавчому рівні я б порекомендував скористатися досвідом Німеччини. У німецькому кримінальному кодексі є параграф 184 про поширення порнографічних записів (до таких записів належать і дікпіки).
Згідно із ним, той, хто надає подібний контент одержувачу, який про це не просив, скоює злочин (навіть якщо одержувач повнолітній). Як покарання використовується грошовий штраф або позбавлення волі аж до одного року.
На рівні громадянського суспільства для допомоги постраждалим від віртуального ексгібіціонізму була створена платформа Dickstinction.com. На ній зазначають дату отримання дікпіка, завантажують скріншот, називають нік відправника (якщо еротичне послання не анонімне), а також свою адресу.
Програма вносить дані в уже заготовлений юристами текст звернення до прокуратури. Через кілька хвилин жінка безкоштовно отримує pdf-файл і може відправляти його до місцевої поліцейської дільниці.
На індивідуальному рівні можна писати петиції (як Олександра Туетен, яка зібрала 20 000 підписів під своїм зверненням у Facebook), влаштовувати експозиції (як американка Вітні Белл, яка зібрала 200 одиниць дікпіків), закидати відправника у відповідь чужими фотографіями членів, коментуючи: “мій більше” (як британка Саманта Моудслі) або знімати відео з розповідями про почуття (як це зробив YouTube-блогер Дейві Вейві).
Головне – пам’ятати, що ми є авторами власного життя, і не давати нікому можливості будувати його так, як цього хочеться їм.
Інтернет-гігієна
Величезну частину часу сучасна людина проводить у мережі, звідки черпає інформацію, де працює та відпочиває.
Через це варто пам’ятати про безпеку та інтернет-гігієну.
Детальніше про гігієну в інтернеті читайте на Фактах ICTV.
Фото: Максим Жидко, Freepik