Майже 80% українців визнають, що через війну відчувають постійний стрес і сильне напруження. Як наслідок: більше психічних розладів, розлучень, пристрасть до алкоголю і навіть почастішання домашнього насильства.
Домашнє насильство і військовослужбовці
За даними МВС, від початку цього року кількість таких випадків зросла на 14% і продовжує зростати. Важливо, що більше половини тих, хто зараз вчиняє домашнє насильство, – військовослужбовці.
Про стрес, як він накопичується і виливається в такі критичні наслідки – у сюжеті журналістів Фактів ICTV.
Розірвати замкнене коло
– Усе почалося з образ, з підвищеного тону, з матюків. Потім це посилювалося, він навіть руку піднімав, ображав дітей, обзивав їх, бив. Тому я вирішила від нього піти, – розповідає постраждала від домашнього насильства Олена.
Тільки пішовши з дому з дітьми, жінка розірвала замкнене коло образи. Розлучилася через суд і почала нове життя. Перші три місяці, за її словами, були найважчими.
Моральна травма після боїв
У МВС уточнюють: 60% винуватців домашнього насильства – це військовослужбовці. Однак ці дані не слід сприймати категорично. Більшість військових – учорашні цивільні, у кожного своя історія взаємин із сім’єю.
Моральна травма після пережитих боїв – лише одна з причин. Тому психологічна допомога вкрай важлива для захисників.
– Загальний портрет – це неможливість соціалізуватися в суспільстві, яке дуже відрізняється від того, що людина бачила на війні. Там смерть, біль, насильство і відчуття втрати, а коли людина повертається, вона часто бачить зовсім іншу картину, – каже психолог, керівниця Центру психічного здоров’я Нацуніверситету Києво-Могилянська академія Вікторія Соловйова.
Латентне явище
Експерти стверджують, що реальна ситуація з домашнім насильством набагато складніша за офіційну статистику звернень. Хоча саме під час війни українці стали менше терпіти насильство і почали звертатися по допомогу.
За словами уповноваженої з питань гендерної політики уряду України Катерини Левченко, домашнє насильство – це латентне явище, і реєструється зазвичай 10-15% від усіх випадків.
Щоб дізнатися реальні масштаби, потрібні соціологічні дослідження, щоб краще зрозуміти явище, ефективніше на нього реагувати, допомагати постраждалим.
Алкоголь – не антидепресант
– Люди мають знати, що алкоголь – це не антидепресант. Це депресант. І його вживання щодня впливає на те, що людина більше заглиблюється в емоційні проблеми. Більше страждає, більше відчуває власну приниженість, сором тощо, – зазначає Вікторія Соловйова.
Психолог рекомендує спробувати замінити випивку прогулянками, спортом, спілкуванням із друзями чи хобі. Якщо не допоможе, звернутися до психотерапевта. Війна в Україні довела: стрес, апатію та посилену дратівливість не можна сприймати як належне.