Команда хірургів-трансплантологів з Університету Нью-Йорка під час дослідження довела, що у людей, які добровільно стають донорами нирки, ризик смерті внаслідок операції навіть нижчий, ніж вважали лікарі.

– За останнє десятиліття операція стала набагато безпечнішою для живих донорів, – зазначив хірург-трансплантолог у NYU Langone Health Доррі Сегев.

Дослідження

Дослідники проаналізували 30 років донорства нирок від живих людей і виявили, що до 2022 року менше 1 з кожних 10 000 донорів помирали протягом трьох місяців після операції.

Водночас центри трансплантації використовують старі дані, посилаючись на ризик 3 смертей на 10 тис. живих донорів, коли консультують донорів щодо потенційно смертельних хірургічних ускладнень.

За словами Сегева, основною причиною є нові хірургічні методи, і він закликав до оновлення ынструкцій, щоб відобразити ці покращення в безпеці і, можливо, збільшити інтерес до живого донорства.

Результати

Команда з Нью-Йоркського університету проаналізувала записи про понад 164 тис. живих донорів нирок з 1993-го до 2022 року і виявила 36 випадків смерті після операції. У групі найвищого ризику були донори-чоловіки та особи з високим кров’яним тиском в анамнезі.

Тільки п’ять із цих смертей сталися з 2013 року. Цей період збігся з переходом трансплантаційних центрів США на мінімально інвазивне видалення нирки, а також з упровадженням більш ефективного способу зупинки кровотечі з ниркової артерії.

Смерть в очікуванні пересадки нирки

Тисячі людей помирають щороку, чекаючи на пересадку органу. Живі донори можуть віддати одну зі своїх нирок або частину печінки – єдиний орган, який регенерується.

З огляду на те, що в списку на пересадку нирки в США налічується близько 90 тис. осіб, пошук живого донора не тільки скорочує багаторічне очікування – такі органи зазвичай зберігаються довше, ніж органи від померлих донорів.

Однак торік лише 6 290 із понад 27 000 трансплантацій нирок у країні було зроблено від живих донорів, що є найвищим показником з моменту до пандемії.

Перешкоди для донорства

Безпека – не єдина перешкода для живого донорства. Так само як і обізнаність, оскільки багато пацієнтів не хочуть запитувати про ризики.

Річ у тім, що хоча страховка реципієнта покриває медичні рахунки, деякі донори стикаються з витратами, такими як поїздки або втрата заробітної плати в процесі відновлення.

Можливість прогнозу

Лікарі колись вважали, що ідеальним живим донором є молоді люди. Але Сегев сказав, що спостерігається зрушення в бік більш літніх живих донорів, оскільки легше правильно передбачити, що вони не переживуть свою нирку, що залишилася.

Хірург зазначив, що якщо в живого донора згодом виникне ниркова недостатність, він отримає пріоритет під час трансплантації.