Михайло потрапив до лікарні Мечникова у важкому стані. Перед тим у Слов’янську лікарі змушені були ампутувати хлопцю праву ногу. Хоч він доклав неймовірних зусиль, щоб уникнути ампутації.

Через закривавлений одяг бачив понівечені кості

Великий уламок 120-ї міни розтрощив бійцю коліно. Каже бачив через закривавлений одяг понівечені кості і м’язи. Але Михайло зібрав волю в кулак, наклав турнікет, і навіть повідомив по рації, що він 300-й.

Підтримуючи руками, по суті, мертву ногу, проїхав весь евакуаційний шлях, намагаючись не знепритомніти.

Дав собі слово добратися живим до рідного Франківська.

Сьогодні Михайло вже одужує. Поряд з ним у палаті – його брат Андрій, теж воїн. Приїхав підтримати молодшенького.

Хто головний воїн у сім’ї

Хлопці сміються, жартують, згадуючи красивих дівчат. Здається, і не було тих страшних днів, коли життя висіло на волосині.

Питаю: як справи?

– Усе добре, я швидко регенеруюсь, головне – мамка, вона в нас найважливіший воїн в сім’ї, виростила нас, бугаїв, – посміхається Михайло.

Галина Ярославівна та Сергій Михайлович виховали справжніх героїв.

Михайло мріє, попри все, повернутися в свій рідний Івано-Франківськ, в якому хоче прожити все своє життя…

Джерело і фото: Сергій Риженко