У пресслужбі Міністерства охорони здоров’я України розповіли історію мужнього 49-річного захисника Ігоря Білоконенка, який пройшов через нестерпний біль і страждання на шляху відродження до життя.
– 49-річний Ігор Білоконенко родом із Миколаєва. Воював ще з 2014 року, а з початком великої війни пішов добровольцем до лав ЗСУ. Він – батько двох доньок, тож рішення захищати своїх дітей і рідну землю прийняв миттєво, – йдеться в повідомленні.
Влітку 2022 року воїн дістав важке поранення внаслідок прицільного обстрілу ворогом. Тоді осколок пройшов між пластинами бронежилета, пробив легеню та застряг у хребті. Ігор вважає себе щасливцем, адже серце вціліло.
До лікарні боєць потрапив повністю знерухомленим. Згодом йому довелося з нуля вчитися таких простих речей, як, наприклад, сидіти.
Захисник зізнається, що хоч би як дивно не звучало, але першою мотивацією рухатися, незважаючи на біль, стала згубна звичка курити. Саме через неї він досить швидко навчився пересідати з лікарняного ліжка на колісне крісло.
Далі на Ігоря чекало відновлення та понад рік кропіткої роботи разом із міждисциплінарною реабілітаційною командою.
Він дуже зрадів, коли реабілітація почала приносити перші результати. Найбільше запам’ятав відчуття, як на нозі запрацював перший м’яз. Фактично Ігорю довелося навчитися ходити заново.
Тепер мрії куди амбітніші: сісти за кермо велосипеда. Чоловік докладає надзусиль, щоби втілити це в життя.
За освітою Ігор – механік, більшість часу викладав в автошколі. Тож після реабілітації впевнений, що все ж таки зможе повернутися до викладацької справи.
Ігор – незламний оптиміст і вважає, що попри тривале лікування йому дуже пощастило, адже осколок пройшов за кілька сантиметрів від серця. Наслідки могли бути фатальними.
Чоловік зізнається, що у 2014 році відчув так багато болю, що повномасштабна війна його не злякала. Він був готовий до цього морально і фізично. Розповідає, що за течією плисти не звик, адже любить розв’язувати складні завдання та розраховувати насамперед на себе.
На фронті його вразила відповідальність і рішучість побратимів. Адже кожен із них, незважаючи на всі обставини, незважаючи на неймовірну втому та біль, брав і виконував свою роботу. Військовий переконаний, що саме такі незламні люди щодня наближають нашу Перемогу.
Фото: МОЗ України