З початку війни в Києві працює Перший добровольчий медичний шпиталь, у якому 15 бригад швидкої допомоги.

Саме вони забирають з передмість столиці та області поранених.

Бригада з трьох людей – Кисіль, Лімфа та Корсо – їде до Ірпеня.

Раніше проїжджали до самої переправи і там забирали поранених, але зараз туди не пропускають – постійні обстріли.

Між іншим, це саме вони евакуювали з-під куль кореспондента із США Хуана Аредондо. Його друга, журналіста Тайм Брента Рено, російські військові застрелили.

 – Поранення різні: як кульові, так і осколкові. Залежно від того, які йдуть бої. Якщо б’є артилерія – то вивозимо осколкові, – розповіли медики.

Лікарі уже на слух відрізняють вид зброї, з якої стріляють російські окупанти.

– Оце – Гради. А це – міномет. Це наші вже, – пояснює Корсо.

Корсо, лікар добровольчого шпиталю, приїхав сюди з Іспанії, де він живе вже 25 років. Як почалася війна – знайшов собі підміну на роботі, попрощався з родиною і вже за два дні чергував на позиції.

Колись він був медиком у французькому легіоні – там працюють висококваліфіковані піхотинці, тож про допомогу пораненим знає більше, ніж всі.

Кисіль та Лімфа у складі добровольчої бригади швидкої відпрацювали 8 років війни на Сході України.

Таких, як ця бригада, лише у Києві, у добровольчому шпиталі, зараз працює ще 14. У них уже є близько 30 медиків, і є готовність збільшувати кількість. Все залежить від кількості машин швидкої допомоги.

– За сім років в АТО\ООС ми дорахували до 56 тис. пацієнтів, потім плюнули, – кажуть добровольці.

Між чергуваннями, якщо немає повітряної тривоги, медики сплять на базі шпиталю.

Нещодавно їм подарували матраци, а спочатку просто на підлозі спали.

За кілька тижнів, що триває війна, лише Кисіль, Лімфа та Корса евакуювати майже тисячу поранених. Мирні чи військові – неважливо. Допомагали усім, кому допомога була потрібна.