Українські кардіохірурги, незважаючи на війну, продовжують рятувати життя людей, навіть коли пропадає світло.

77-річна пані Марія приїхала до Києва з Молдови аби встановити на серце новий клапан у Центрі дитячої кардіології та кардіохірургії клініки для дорослих. Вона згадує як діставалася Києва.

– У той день ми їхали, бачили заграву, коли бомбили. Це було далеко від нас, але було видно, і було страшно. Пости, солдати, окопи. Але слава Богу доїхали.

Вона приїхала попри війну, бо про вдалі операції українських кардіохірургів знає не з чуток. У 2007 ці ж лікарі врятували жінці онука.

З новим клапаном на серці, у кардіохірургії на реабілітації ще одна гостя з Казахстану.  Дівчину прооперували на початку тижня. До України вона добиралася чотири дні через Молдову, пішки перетинала кордон.

 – Я промисловий альпинист і у мене ніколи нічого не знаходили. Потім я перехворіла на ковід. Діагностували серцеву недостатність, – розказала Мара Скоробагатова.

Вдома в Алмати її відмовилися оперувати.

–  Мене влітку готували до операції, але коли почалася премедекація, коли мені ввели промедол, мене почало трясти і анестезіолог просто сказав, що не буде зі мною працювати. Мене просто виписали за 15 хвилин до операції.

В Казахстані міняти клапан Марі пропонували методом розсічення грудної клітини з ребрами,  в Україні ж аби дістатися серця хірургам варто зробити лише два маленькі розрізи.

Гліб Ємець, завідувач відділення мініінвазивної кардіохірургії та транскатетерних процедур центру дитячої кардіології та кардіохірургії клініки для дорослих пояснив:

 – В пострадянських країнах такі операції роблять лише відкритим доступом тобто розсікають грудну клітку. Ми ж робимо операції з мінімальним доступом зі збереженням цілісності грудної клітини – ендоскопічно.

В Україні подібні операції роблять вже більше п’яти років. Слід від маніпуляцій на серці майже непомітний. До того ж і час на реабілітацію суттєво зменшується, бо ребра аби дістатися серця не ламають. До війни за такими операціями із закордону щороку приїжджало до сотні іноземців, цьогоріч попри війну – вісім. Лікарі кажуть, іноземці їдуть в Україну, тому, що тут ще й привабливі ціни.

За словами лікаря, у  Німеччині, Італії та Франції така операція коштує  разів у шість дорожче. Пацієнтам дешевше приїхати сюди і виконати оперативне втручання тут, ніж їхати у країни Європи.

17 листопада світлина, на якій кардіохірурги оперують у темряві облетіла весь світ. Того дня через атаку рашистів повністю зникло електропостачання, і оперувати довелося, підключившись до генераторів. Після того випадку, у лікарні запаслися  водою, їжею, паливом. Тож готові навіть до тривалого блекауту.

Олександра Телегузова, лікарка-кардіолог центру дитячої кардіології та кардіохірургії, зауважила, якщо світла не буде тиждень, води не буде тиждень, ми все одно продовжимо свою роботу, продовжимо лікувати людей, будемо оперувати, але звісно в такому випадку об’єми допомоги, яку ми будемо надавати будуть зменшені.

Пристосувавшись до умов війни, українські кардіохірурги продовжують дарувати людям життя.