Шлях до реабілітації після інсульту для 59-річного військового Валерія почався у неврологічному відділенні Кам’янської міської лікарні швидкої допомоги на Дніпропетровщині.
Трохи запізно почався.
Час для тромболітичної терапії було втрачено
У липні 2024-го у Валерія просто на службі стався ішемічний інсульт головного мозку: змінилася мова та оніміли кінцівки.
Одразу потрапити до лікарні йому не вдалося – завадили обстріли. Тож час для тромболітичної терапії, на жаль, було втрачено.
Лікарі зробили все можливе, щоби стабілізувати стан і зберегти життя Валерія, але функції ходи та користування побутовими речами правою рукою, схоже, вже неможливо було відновити.
Через місяць його з неврологічного відділення перевели до реабілітаційного. У пацієнта був глибокий геміпарез у правих кінцівках.
Крім того Валерій мав і багато супутніх захворювань: гіпертонічну хворобу, ішемічну хворобу серця, встановлений кардіостимулятор і серцеву недостатність.
Уже може підніматися на 2-й поверх
Проте фахівці мультидисциплінарної команди не припиняли зусиль для відновлення пацієнта, та й він сам був налаштований рішуче.
І результат не забарився.
Сьогодні Валерій самостійно може пройти 100 м, під наглядом фізичного терапевта або дружини здатен піднятися на 2-й поверх, звісно, тримаючись за поручні.
Потроху почала відновлюватися функція правої руки.
Зараз команда фахівців із реабілітації працює над покращенням балансу та рівноваги пацієнта. Адже у Валерія зберігається високий ризик падіння. Тому фахівці вчать його правильно падати та підніматися, долати різні перешкоди.
Продовжують працювати і над покращенням функції правої руки.
Реабілітація мусить бути активною
Сам Валерій щодня демонструє рішучість, терпіння і віру в те, що впорається з неміччю.
– Ми дякуємо йому за сміливість, відданість і силу, – ділиться лікарка ФРМ Вікторія Володимирівна.
Вона ще раз наголосила, що реабілітація в Україні повинна бути пацієнтоцентричною, активною, доказовою та доступною для кожного пацієнта безпосередньо в його громаді.
Сучасна реабілітаційна допомога доводить – активне життя після травми або важкого захворювання не просто можливе, воно цілком реальне.
Фото: МОЗ