Психіатри, які спеціалізують на лікуванні розладів харчової поведінки, констатують, що в Україні зростає кількість хворих на анорексію.

Причини – війна і неврози, які вона викликає.

Світова статистика невблаганна — цей психічний розлад має найвищий рівень смертності з-поміж усіх. 20% хворих помирають.

Психіатри закликають родичів хворих вчасно звертатися по фахову допомогу.

У Першому медоб’єднанні Львова працюють фахівці, які вже понад 20 років лікують розлади харчової поведінки.

Пацієнтка показує журналістці фото себе, хворої на анорексію.

На світлині вага 24-річної дівчини зі зростом понад 170 см – 36 кілограмів.

– Я пам’ятаю, як перший раз наїлася печива і навмисно вирвала його в унітаз, з цього все почалося, – розповідає дівчина.

Дівчина хотіла схуднути на 7 кг, але вийшло – 22 кг.

Пацієнтка розповідає, що не могла стояти довше ніж 2 хв на ногах, а коли говорила більше 10 слів, її починало нудити.

Стегно завтовшки з тендітну руку, синя шкіра, волосся лізло пасмами, посипались і зуби. Рідним вдалося вмовити її звернутися в лікарню, лише коли вона сама відчула, що вмирає.

– Лікарка від мене відмовилася, бо вона мені дала ще максимум два дні, не хотіла брати на себе відповідальність, – каже пацієнтка.

Однак від лікування дівчини не відмовилася інша фахівчиня, яка вже понад двадцять років успішно лікує пацієнтів з анорексією.

Уляна Березюк – психотерапевт Першого медоб’єднання Львова. Під час зустрічі, пригадує, вона спитала дівчину – чи їй холодно. Чим одразу завоювала довіру, бо хворі на анорексію мерзнуть.

Лікарці вдалося пояснити пацієнтці, що та може просто померти.

– Я думаю, що це відчуття розуміння, що ти можеш померти, разом з відчуттям довіри до нас дало те, що ми сьогодні маємо, – зазначає Уляна Березюк.

Сьогодні пацієнтка набрала вже понад десять кілограмів.

24-річна дівчина їсть самостійно. А ось ще зовсім юну 17-річну – годує мама. І це вже неабияке досягнення.

Історія анорексії її дочки, розповідає мама, почалася в школі – з булінгу.

Спершу дівчинка почала їсти повільно, потім зменшувала порції і вживала лише обрані продукти.

Зацикленість на їжі – один із симптомів нервової анорексії.

У випадку цієї дівчинки – ситуація була критичною. Два роки школярка не їла і не пила. Харчувалася лише через зонд. Втратила 20 кілограмів. Була загроза набряку мозку.

– Нам сказали, що нирки почали відмовляти. Було зневоднення, вона 2 роки не пила води, – каже мама.

Родина з Хмельницького, але з їхнього міста її відправили до Львова, щоб врятувати дівчинку.

У Львові дівчинка набрала вже понад десять кілограмів. Вона їсть рідке та п’є воду – через трубочку.

Важливо, що пацієнтів цього відділення не годують насильно, а шукають причину неврозу, який призвів до повної втрати апетиту, і пропрацьовують її.

Протягом двох місяців з першою героїнею працювали різні фахівці ментального здоров’я. Серед них – арт-терапевт.

– Це мій останній малюнок. На ньому зображено те, що я маю забрати звідси з собою – це холодний розум, це сонечко, яке символізує добро, хороший настрій, позитив, здорову любов до себе і хмарки, яким я дозволю у своєму житті наставати, – дівчина показує малюнки.

Під час лікування у відділенні психіатрії за фізичним станом дівчини стежили спеціалісти інших відділень. Якщо огляд покаже хороший результат – її випишуть додому.

Лікарка тішиться за пацієнтку і дає їй останні настанови. Головне – стежити за харчуванням і продовжувати відвідувати терапію.

– Бережіть себе, жоден втрачений кілограм він не вартий життя. Побувавши однією ногою на тому світі, я зрозуміла, що хочу жити. Життя прекрасне. Треба себе любити, – радить дівчина іншим, тим хто бажає схуднути.

Від початку повномасштабного вторгнення кількість неврозів і зумовлених ними нервових анорексій зросла. Це фіксують спеціалісти психіатричного відділення.

Вони нагадують, що 20% хворих на цю недугу – помирають. Тому закликають усіх бути уважними до своїх близьких та звертати увагу на зміну харчової поведінки.