Військові медики цілодобово працюють недалеко від лінії фронту в медичних стабілізаційних пунктах. Саме тут вони творять дива і повертають життя нашим захисникам. Часто за день їм доводиться приймати сотні поранених бійців.

– Надходять важкі хлопці. Буває чотири ампутації одночасно, коли відірвало ноги, руки. У одного хлопця взагалі не було одного боку тулуба, – розповідає лікар-інтерн, кардіолог Першого добровольчого мобільного госпіталю ім. Пирогова Олена Шкільна.

У медичному стабілізаційному пункті Олена вже більше місяця. Сюди приїхала, як волонтер. У столиці теж лікувала військових. Але вирішила, що у лінії фронту буде потрібніше.

Подібні стабпункти розкидані по всій лінії фронту. Щодня в середньому сюди привозять 60-100 поранених бійців. Але все залежить від інтенсивності боїв. Як тільки українські захисники йдуть у наступ, кількість поранених зростає.

У них сорок хвилин, щоб надати першу медичну допомогу бійцям, стабілізувати їх і відправити в госпіталі. Хоча робота ця не для людей зі слабкими нервами, зізнаються медики.

Читайте також:

Найщасливіший день – попереду: про що говорять поранені бійці і лікарі госпіталю в Дніпрі

– Є важкі випадки, коли пошкоджуються магістральні судини і турнікет там вже більше чотирьох годин. І ти розумієш, якщо кінцівка ще є, то швидше за все її не буде, – каже лікар Першого добровольчого мобільного госпіталю ім. Пирогова Антон Кучеренко.

За словами Олени Шкільної, неможливо забути, коли у двохсотого дзвонить телефон і це виявляється його дочка. Неможливо забути і того 22-річного хлопця, який запитував, що з його ногою, не розуміючи, що цієї ноги у нього більше немає…

Але за життя кожного захисника вони борються до останнього. Навіть, якщо навколо все вибухає, їхній конвеєр боротьби за життя не повинен зупинятися.