Що штовхає російських окупантів на такі жахливі звірства щодо мирного населення України? Звідки у них береться ця нелюдська жорстокість, від якої здригається весь світ? Чи можна в цьому випадку говорити про патологічну схильність росіян до насильства?

На ці та інші питання в Об’єднаному ефірі українських телеканалів відповів судовий експерт, психолог і криміналіст Юрій Ірхін.

– Я абсолютно переконаний і стверджую, що до теорії сексуальності це не має ані найменшого стосунку. Це дії по заздалегідь продуманому плану і по конкретній команді, – заявив експерт.

За його словами, така масова насильницька поведінка говорить про те, що люди це робили усвідомлено і системно. Тобто виконували конкретне завдання з конкретною метою – морально і фізично придушити жителів України.

Психолог стверджує, що, коли російські війська заходили на нашу територію, нас для них вже, по суті, не існувало. Люди, над якими вони чинили насильство, були для них мертві. Тому вони і творили все, що хотіли.

Їм не просто розв’язали руки. Дали чітку установку здійснювати саме такі діяння. Що хочете, те й робіть: ґвалтуйте, грабуйте, вбивайте.

На думку Юрія Ірхіна, з високим ступенем імовірності такі прояви садизму відбуваються у всіх окупованих регіонах.

– Останнім часом звучать такі наративи, що російські солдати дегенерати, нелюди. Насправді ні. Вони нормальні, адекватні люди. Вони прекрасно розуміють, що роблять. Не виключено, що хтось із них отримує при цьому задоволення, – каже психолог.

Але, на його думку, думати, що в них прокинулося щось підсвідоме, щось тваринне – це занадто просто. Це означає виправдати їхні діяння. Нічого у них не прокидалося. Вони виконували чітко поставлене завдання.

Тому повинні відповідати всі. І не тільки ті, хто вчиняв насильство. А по всій вертикалі, по всьому ланцюжку. Починаючи від простого командира взводу і закінчуючи міністром оборони і верховним головнокомандувачем.

Саме звідти йшла установка вести себе саме так на нашій території. Звірствами і жорстокістю придушити нашу волю, придушити волю до опору. Це і є геноцид – знищення нації, знищення свідомості, знищення самоідентифікації через такі діяння.

Вони на власні очі нам показали, що нічого святого немає і бути не може. Все розтоптано і змішано з брудом і кров’ю, переконаний криміналіст.

При цьому категорично не можна стверджувати, що після повернення додому вони будуть вести себе так само, як в Україні. З огляду на те, що всі вони абсолютно різні, кожен буде все це переживати по-своєму.

Не виключено, що хтось цей досвід насильства перенесе і на своє громадянське життя. А у когось психіка не витримає, і він повіситься, або застрелиться. Тобто реакція може бути абсолютно різна.

Що стосується подруг і дружин російських солдатів, які дозволяють їм ґвалтувати українок, як це стало відомо з перехоплень телефонних розмов, то, на думку, психолога, це чіткий прояв ненависті до українців, прояв українофобії. Саме таке ставлення до України та українців культивувалося російською пропагандою десятки років.

А останнім часом там взагалі створився глобальний наратив: хохли взагалі не мають права на існування. І ця дівчина, яка дозволяє своєму другові насильство, свято вірить, що він пішов очищати світ від скверни.

Які свідчення повинна надати українська сторона, щоб ці діяння були визнані геноцидом? Потрібно дуже детально і ретельно зібрати свідчення всіх жертв і очевидців.

З точки зору криміналістики і судової перспективи це все повинно бути юридично зафіксовано, щоб довести, що злочини мали масовий характер зі знищення конкретної соціальної групи. І засобів фіксації цього на сьогодні у криміналістів досить багато.