Їсти через “не хочу” і не показувати страху: як вести себе в полоні, щоб зберегти життя

Вікторія Яснопольська журналістка розділу Медицина
психологи

депозит

Під час війни нерідко відбуваються ситуації, коли ворог бере в полон не тільки військовослужбовців, а й цивільних осіб. Як поводитися за цих обставин. Які моменти поведінки найбільш значущі для збереження життя.

Відповіді на ці та інші питання кризові психологи розмістили на Telegram-каналі Психологічна підтримка.

Чому можуть взяти в полон

Зазначається, що цивільних людей можуть брати в полон з різних причин: потреба в інформації, розвідка на місцевості, пошкодували вбивати, самі здалися, “живий щит” тощо.

Іноді беруть балакучих, просто для розваги. Або таких, на тлі яких окупанти можуть відчути свою могутність.

Не потрапити в полон

Щоб не потрапити в полон, у жодному разі не можна носити військову або схожу на військову форму, камуфляж, мати якусь символіку на одязі, а також вбиратися в хороші дорогі речі. Треба виглядати максимально просто і не привертати до себе увагу.

Алгоритм поведінки в полоні:

  • може виникнути некерована реакція протесту. Людина намагається втекти, навіть коли це безглуздо, кидається на терористів, намагається вихопити зброю. Заручника, який збунтувався, терористи, як правило, вбивають, навіть якщо вбивств не планували;
  • дотримуватися спокою і не показувати страху. Не чиніть терористам опору, не намагайтеся вступати з ними в бесіду, не прагніть розжалобити їх або відрадити від виконання плану;
  • не порушуйте встановлених терористами правил, щоб не спровокувати погіршення умов вашого утримання;
  • може настати такий момент, коли турбота про стан власного духу і тіла стане здаватися вам безглуздою. Дуже важливо не забувати про особисту гігієну, фізичні вправи, дихальні техніки для заспокоєння. Це допоможе і надалі відчувати себе людиною;
  • налаштуйтеся психологічно, що вас не звільнять миттєво, але пам’ятайте, що звільнять обов’язково;
  • робити вигляд, що ви не дуже далека людина. Не ідеологічна, не релігійна, без чіткої позиції. Не проявляйте активність, не прагніть бути першим, не говоріть багато і голосно;
  • дивитися не прямо в очі терористам, а трохи вбік. Але разом з тим не дивитися з позиції підданого та приниженого, це також провокує агресію;
  • їсти навіть через “не хочу”. З першого дня не демонструвати опору;
  • користуватися кожною можливістю сходити в туалет або щось зробити для себе. Наступного разу може просто не бути. Створювати собі максимальний комфорт, облаштувати місце для сну;
  • в жодному разі не демонструвати зв’язок з іншими полоненими, це може бути використано проти вас або ваших рідних;
  • якщо почався штурм, необхідно впасти на підлогу і закрити голову руками, зайняти позицію подалі від вікон, дверей і терористів – при штурмі по них стрілятимуть снайпери. Не слід брати в руки зброю, щоб вас не переплутали з терористами;
  • якщо отримали поранення, зупиніть кровотечу, перев’язавши рану.
  • якщо на вас повісили бомбу, потрібно без паніки голосом або рухом руки дати зрозуміти про це співробітникам спецслужб;
  • якщо під час тортур і допитів з вами є інша людина, не реагувати на неї, не взаємодіяти, не намагатися заспокоїти. Якщо хочете підтримати, робіть це тільки наодинці. Емпатія в полоні дуже недоречна. Будь-який прояв співчуття веде до посилення тортури;
  • на питання відповідати коротко, лаконічно, без зайвих деталей. Ведіть нейтральний холодний діалог, без агресії, без зацікавленості;
  • якщо той, хто бере в полон, хоче проявити агресію, її треба прийняти;
  • пам’ятати, що ті, хто тримають вас у полоні, не приймають рішення самостійно. Навіть якщо терорист співчуває вам, його позиція може змінитися в будь-який момент. Мати дружбу з катом неможливо;
  • не втрачати надії. Нагадувати собі, що на вас чекають рідні. Намагатися вижити заради них;
  • запам’ятати якомога більше деталей про місце, в якому перебуваєте, як виглядає простір, позначення військових частин, бланків тощо. Зробити непомітні позначки, за якими потім зможете ідентифікувати це місце.

І найголовніше. Поставте собі за мету – вижити будь що. Щоб потім допомогти покарати терористів.

Джерело: Психологічна підтримка