Війна змушує всю країну і кожного українця жити в стані постійного стресу. Та найгірше — вона забирає життя: як у військових, так і у цивільних громадян.
Смерть близьких людей — це завжди горювання, і зазвичай найбільш вразливі в таких життєвих ситуаціях — діти, адже часто вони не знають про таке явище, як смерть.
Як розповісти дитині про втрату близької людини і допомогти у горюванні, яких помилок варто уникати? Читайте поради психологині Дани Нагорної.
- Не говоріть неправду. Тато не поїхав у відрядження, не злетів на небо і не заснув. Такі твердження дають дитині марні надії, а правда, сказана пізніше буде ще болючішою. Наслідки цього можуть бути непередбачуваними: сміх, сльози, відстороненість. Дитина почне боятися засинати або ж літати літаками.
- Не потрібно “берегти” дитину від можливості попрощатися з загиблим під час похорон, або ж прийти на могилу пізніше. Під час відвідування могили можна принести квіти чи малюнок “для тата”. Процес прощання важливий, це допоможе прийняти факт смерті.
- Не потрібно перекладати на дитину тягар своїх переживань. Вона сприймає горе не так, як доросла людина. Сльози можуть враз змінитися сміхом, бо дитина живе моментом. Те, що вона починає радіти чомусь, не зменшує її горя від втрати.
- Не пригнічуйте свої емоції, не кажіть, що у вас все в порядку. Адже горювати при втраті близької людини – це нормально.
- Не потрібно наділяти дитину функціями померлого: ти тепер за старшого, ти головна в сім’ї. Дитина має лишатися дитиною. Можна сказати, що добре бути таким хоробрим як тато, або добрим, як мама.
- Важливо підтримувати дитину в горі тим, що показувати, як ви впораєтеся з нещастям. Потрібно ділитися з дітьми своїми емоціями і думками про подальше життя.
7. Перший рік без близької людини – найважчий. Потрібно разом з дитиною проживати перші дати без померлого: день народження, свято, роковини. Горювати – це нормально, і проходити через горювання краще разом.