Тривога за безпеку найдорожчих людей – це неабияке випробування для дорослого, а діти часто взагалі не можуть дати собі раду, коли хтось з близьких перебуває у гарячих точках на війні.

Малеча потребує особливої підтримки в таких випадках.

Як зменшити стрес у дітей, радять психологи

По-перше, пояснюйте дитині все: що відбувається і заради чого його рідні на війні.

І дитині, і дорослим легше долати випробовування, якщо вони розуміють їхній сенс.

Ви можете пояснити, що тато захищає нашу дорогу Україну. Він пішов на війну, бо він нас сильно любить, і він бореться разом з усією нашою відважною армією за те, щоби ми могли перемогти, щоб був мир, а ми мали щасливе майбутнє…

Допомагайте дитині відчувати гордість за рідних, за те, що вони причетні до великої справи:

– Нам, звісно, дуже не вистачає батька, але ми знаємо, що він зараз там, де потрібно для нашої країни, ми усім серцем з ним і з нашим військом.

Підтримуйте стосунки

Якщо є можливість, телефонуйте рідним на фронт, давайте дитині можливість поговорити з батьками. Якщо це неможливо, терпляче пояснюйте, що рідні можуть не мати доступу до зв’язку.

Поставте на видному місці фото рідної людини, що служить. Згадуйте про неї регулярно, зробіть звичкою передавати привіт чи молитися (якщо віряни).

Малюйте з малюками картини для тат і мам, записуйте на диктофон послання, робіть фото особливих моментів, щоби потім надіслати їх та розповісти про події вдома.

Пильнуйте за тим, що дитина бачить в новинах, що чує — обговорюйте це з нею.

Дитина має право знати, що відбувається на війні, але їй важливо коментувати, пояснювати, бо вона може надавати цьому часом помилкових значень та занадто близько сприймати події. Так, почувши повідомлення про загибель когось, малеча може подумати, що це рідна людина, хоч насправді це може стосуватися зовсім іншої зони бойових дій.

Дозуйте новини про воєнні дії, втрати. Дитина не має бути переобтяженою інформацією про війну та мати  доступ до контенту,  не призначеного для дітей.

Допомагайте дитині справлятися із тривогою, смутком

Ці почуття природні, тож важливо їх розділити: Ми теж сумуємо, що батько зараз не з нами. Ми теж усі тривожимось. Але водночас давайте надію – Ми віримо в нашу перемогу і чекаємо батька з війни.

Не потрібно говорити дитині, що батько не може бути пораненим чи загинути, але ми можемо допомагати дитині жити з цією можливістю і водночас надмірно не переживати: На війні так буває, що хтось гине чи зазнає поранення. Ми теж переживаємо за тата та його побратимів, але віримо, що все буде добре.

Але думати про це увесь час немає жодної користі — давайте краще переключимо увагу на якісь корисні справи. Найкращий спосіб долати тривогу – залучати дитину до будь-якої діяльності.

Будьте чутливі до потреб і дитини, і до власних

Дітям важливо відчувати безпеку, тож пильнуйте, щоб усі її найважливіші потреби були задоволені. Інколи дитині стає складно, коли рідна людина раптом їде. Наприклад, батько допомагав робити уроки, а зараз його нема.

Але пам’ятайте те, що і ваші потреби також важливі. Не соромтеся попросити підтримки і допомоги. Перегляньте — можливо, щось можна спростити чи від якихось завдань тимчасово відмовитися, чи перерозподілити їх між членами родини.

Турбуйтеся також про себе, адже дорога до перемоги потребує мудрого розподілу енергії та регулярного відновлення сил.

Джерело: Психологічна підтримка