Кіста яєчника досить часто зустрічається у практиці гінекологів. Медики називають класифікацію кіст досить складною, вона базується на гістології пухлини.
Що таке кіста яєчника, які вони бувають, і про симптоми кісти Фактам ICTV розповіла Тетяна Постоловська, лікарка акушерка-гінеколог, кандидатка медичних наук, завідувачка акушерсько-гінекологічного відділення ПМП Центр В.
Кіста – це доброякісне пухлинне утворення, яке виростає з тканини яєчника, складається з капсули та рідини.
Кісти яєчників на практиці трапляються доволі часто, особливо серед жінок репродуктивного віку. Але загалом усі кісти можна розділити на дві великі групи – функціональні та справжні. Тактика спостереження за ними принципово відрізняється.
– Функціональні кісти бувають фолікулярні та лютеїнові. Перші утворюються із порушенням гормонального фону у жінки, з домінантного фолікула, який не пройшов овуляцію та наповнився рідиною. Як правило, вона формується лише в одному яєчнику. А лютеїнові утворюються вже із жовтого тіла після овуляції, – каже лікарка.
Симптоми кісти яєчника
Такі кісти можуть давати больовий синдром, зміну менструального циклу. Та інколи їх можуть виявити випадково, під час ультразвукового дослідження органів малого тазу.
Функціональні кісти можуть самостійно проходити після менструації та зазвичай не потребують лікування.
Якщо ж новоутворення великого розміру та спричиняє дискомфорт, то лікар може призначити лікування.
Лікування
Гінеколог призначає гормональну терапію, адже функціональні кісти добре реагують на таке лікування й повністю зникають.
Якщо функціональна кіста не минається за 3-6 циклів (самостійно чи в результаті терапії), це означає, що вона не функціональна, а якась інша. Якщо ж функціональні кісти з’являються часто, варто перевірити гормони щитоподібної залози та гіпофізу, репродуктивну панель.
– Справжні кісти можуть бути різними: ендометріоїдні, дермоїдні, муцинозні. Якщо кліничні обставини дозволяють таку кісту спостерігати, то гінеколог обов’язково це помітить під час огляду, – каже лікарка.
Тактика ведення кожного клінічного випадку у жінки є індивідуальною. Але за певних клінічних ознак, може знадобитися медичне втручання.
Єдина тактика ведення в такому разі – це хірургічне видалення. Винятком із цього правила можуть бути лише дрібні ендометріоїдні кісти. Причини їхнього утворення – стреси, ожиріння та запалення.
Тому жінка не повинна нехтувати профілактичними оглядами у лікарів.