Команда вчених Інституту показників та оцінки здоров’я (IHME) Медичної школи Вашингтонського університету під час глобального дослідження з’ясувала, що різке зниження народжуваності призведе до зміни структури населення світу до 2100 року.
Майбутнє з низькою народжуваністю
За словами вчених, світ наближається до майбутнього з низькою народжуваністю. До 2100 року більше ніж у 97% країн і територій рівень народжуваності буде нижчим за рівень, необхідний для підтримки чисельності населення протягом тривалого часу.
Водночас у багатьох країнах із низькими доходами, переважно в західній і східній Африці на південь від Сахари, спостерігається стимул зростання населення впродовж усього століття.
Загальний коефіцієнт народжуваності
Згідно з прогнозами, загалом країнам необхідно мати загальний коефіцієнт народжуваності (ЗКР) 2,1 дитини на людину, здатну народити, щоб підтримувати довгострокову зміну поколінь населення.
ЗКР населення являє собою середню кількість дітей, народжених у жінки за все життя, за умови дітонародження за нинішніх рівнів народжуваності протягом усього репродуктивного віку.
Методи прогнозування
У дослідженні вчені використовували нові методи прогнозування смертності, народжуваності, основних факторів народжуваності. Такі, наприклад, як:
- рівень освіти;
- незадоволена потреба в сучасних протизаплідних засобах;
- дитяча смертність;
- проживання в міських районах.
Прогноз
Згідно з отриманими результатами, до 2050 року 155 із 204 (76%) країн і територій матимуть народжуваність, нижчу за рівень відтворення. А до 2100 року цей показник збільшиться до 198 із 204 (97%).
– Це означає, що в цих місцях населення скорочуватиметься, якщо низька народжуваність не буде компенсована етичною та ефективною імміграцією, – зазначають учені.
За їхніми словами, ступінь низької народжуваності також можна частково пом’якшити завдяки політиці, що пропонує більшу підтримку батькам.
Дослідники відзначають величезні економічні проблеми в багатьох країнах із середнім і високим рівнем доходу. Йдеться насамперед про скорочення робочої сили і дедалі більший тягар на системи охорони здоров’я та соціального забезпечення з боку старіючого населення.