Військовослужбовець з позивним Крейзі розповідає, як цьогоріч у квітні змінив цивільну справу на військову.

– Я звичайна цивільна людина – займався бджільництвом. Стосунку до військової справи не мав, – каже військовослужбовець.

Добровільно мобілізувався на Одещині, звідки родом, отримав підготовку у навчальних центрах та вирушив воювати на Запорізький напрямок – кулеметником десантно-штурмового підрозділу.

Поранення отримав два тижні тому.

– Отримав поранення на напрямку Роботине – Вербове. Маю 3 осколкові. Ми штурмували окопи, закріпилися, але нас почали крити мінометом, потім, коли ми вже йшли на евак, по нас почав працювати дрон скидами 21, – розповідає військовий.

Боєць каже, тоді був поранений з побратимами, тому вийти з позицій вдалося не одразу. Довелось чекати, поки посіріє.

– Я з побратимом Вороном йшли вдвох поранені, інакше евак не може під’їхати, – розповідає чоловік.

До лікарні у Дніпрі боєць потрапив після стабпункту. Тут медики оглянули рани і констатували – два осколки витягати не можна. Тому боєць нині отримує протизапальну терапію та перев’язки.

Він розповідає, що в лівому боці живота та плеча можна пачку сірників заховати. Там вирвана рана від 120-го. Осколок в правому плечі та правому бедрі – на все життя, тому що дуже глибоко.

На сусідньому ліжку – Андрій. Він – професійний військовий психолог. Служив ще під час АТО, потім працював у цивільній сфері, а торік 24 лютого одразу мобілізувався.

Нині він заступник командира роти з морально-психологічного забезпечення однієї з бригад ЗСУ, яка воює на Бахмутському напрямку.

– Все, що стосується страхів, мотивації, дружина кинула, діти не люблять – оце все моя історія. Тобто я не героїчний герой, який танки жре, – каже Андрій.

Військовик розповідає – на лікарняне ліжко його вклала випадкова травма, яка могла б, аби вчасно не зреагувати, завершитися ампутацією. На похоронах побратима через занадто емоційний стан він сильно об камінь вдарився.

– Через те, що це не бойове – я проігнорував цю травму, а воно дуже сильно загноїлося, з ноги відсмоктують оцю всю біду, – розповідає Андрій.

Через глибоке ураження до ноги Андрія прикріплений спеціальний ВАК-апарат, який допомагає очищувати рану та прискорює її загоєння.

– Деякі рани не можна закрити відразу через дефект і забрудненість. Саме цей пацієнт лікувався і продовжує лікуватися методом негативного тиску, або ВАК-терапії, – розповідає ортопед-травматолог Василь.

Лікар запевняє, що дефект потрібно закрити якомога швидше, щоб Андрій міг повернутися до бою.

Андрієві знадобиться декілька ВАК-терапій по декілька днів, аби стягнути рану і закрити шкірний дефект.

Ортопед-травматолог Василь за свої два роки фактично військової практики каже – найтяжче бійці переживають поранення кінцівок.

Дуже багато запитань про діставання уламків – не всі вони дістаються. Також дуже важко сприймають, звісно, ампутації.

– Та, мабуть, різні відкриті переломи, які потім за собою несуть контрактури та обмеження рухів, – додає Василь.

Всіх, кого можна якнайшвидше вилікувати – доліковують тут, інших бійців після стабілізації переводять до інших лікарень.

Поранені кажуть – на етапі одужання уже планують повернення на передову.

– Ви знаєте, я тут у лікарні дивлюся через дорогу у вікно – діти граються на майданчику, граються в пісочку. Оце мене мотивує, щоби надалі під вільним українським небом, – розповідає військовий Крейзі.