У віці 105 років померла від ускладнень, викликаних коронавірусною інфекцією, американка з італійським корінням Прімєтта Джакопіні. Вийшло так, що її життя почалося з пандемії і пандемією закінчилося.
Вона прожила життя, повне пригод, на двох континентах – європейському та американському. Закохалася в льотчика-винищувача часів Другої світової війни, насилу втекла з Європи від режиму Беніто Муссоліні, захищала права своєї дитини-інваліда в набагато менш освічений час. Тепер її дочка каже, що мама була людиною, у якої не було звички здаватися.
– Я думаю, мама була б з нами трохи довше, якби не заразилася Covid-19, – впевнена 61-річна Дорен Джакопіні.
Прімєтті було два роки, коли від іспанського грипу 1918-1919 років у віці 25 років померла її мати. Та пандемія забрала життя близько 675 тис. американців. Цю страшну статистику змогла перевершити тільки пандемія коронавірусу 2020-2021 років.
Батько, чорнороб, не хотів ростити ані Прімєтту, ані її молодшу сестру Алісу. Він відправив Алісу назад до Італії, на їхню прабатьківщину, а Прімєтту передав італійській прийомній родині, яка потім переїхала до Італії в 1929 році.
Прімєтта заробляла собі на життя, працюючи швачкою. Чорнява, темні очі та гострі риси обличчя, вона врешті-решт закохалася в італійського льотчика-винищувача на ім’я Вітторіо Андріані.
Італія вступила у Другу світову війну в червні 1940 року. Місцева поліція попередила Прімєтту, що Муссоліні хоче, щоб американські громадяни залишили країну. Дівчина відмовилася, але їй пригрозили концентраційним табором.
У червні 1941 року пропав безвісти Вітторіо. Пізніше з’ясувалося, що він розбився і загинув неподалік Мальти. Прімєтта приєдналася до групи незнайомців, які їхали з Італії на поїзді до Португалії. У Лісабоні вона сіла на пароплав, що вирушав до Сполучених Штатів.
Тут вона зустріла свого майбутнього чоловіка, Умберто Джакопіні. Вони залишалися в шлюбі, доки він не помер у 2002 році.
Коли в 1960 році на світ з’явилася дочка Дорен, лікарі приголомшили молоду маму жахливою новиною: дитина з’явилася на світ з ущелиною хребта, вродженим дефектом, при якому спинний мозок повністю не розвивається. Перші 50 років свого життя Дорен потребувала милиць, щоб ходити. Стурбовані тим, що Дорен послизнеться взимку в Коннектикуті, сім’я переїхала в Сан-Хосе в 1975 році.
Свого часу Прімєтта переконала шкільних чиновників перенести прискорені класи з третього поверху школи на перший, щоб її дочка теж могла в них вчитися. Під час весняних канікул в Коннектикуті вона вимагала, щоб міські двірники очистили їхню вулицю від снігу і льоду, щоб Дорен не посковзнулася.
9 вересня 2021 року під час візиту до мами Дорен помітила, що та кашляє. Пізніше здогадалася, що її мати заразилася Covid-19, хоча і була вакцинована.
Через два дні Прімєтта потрапила до реанімації. Протягом наступних шести днів рівень кисню у неї неухильно знижувався, аж доки медсестрам не довелося надіти на неї кисневу маску. Рентген грудної клітини показав пневмонію.
Коли настав час вирішувати, чи під’єднувати маму до апарата штучної вентиляції легень, медики сказали Дорен, що ще ніхто старше 80 років потім не зміг відключитися від нього самостійно.
Прімєтта померла через два дні, 16 вересня.
– Я нагадую собі, що їй було 105 років. Коли ми говоримо про мою бабусю і маму, то розуміємо: єдине, що могло їх убити, це всесвітня пандемія, – говорить Дорен.
Дочка розповіла, що у мами було таке сильне серце, що вона залишалася живою більше ніж 24 години після того, як медики були змушені зняти з неї кисневу маску.