Кожного року останньої неділі травня, коли святкують День Києва, на Хрещатику в Києві проходить пробіг Під каштанами, мета якого – збір коштів для дитячих медичних закладів.

Цьогоріч пробіг відбувався у 29 раз заради збору коштів для Центру дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України, де рятують життя навіть крихіткам.

 – Навіть під час війни, такі добрі традиції треба берегти, – сказав учасник всіх пробігів Під каштанами, генеральний директор НДСЛ Охматдит Володимир Жовнір. – У День Києва — 29 травня, я біжу Пробіг під каштанами. Ця подія не тільки про здоров’я, але і про благодійність, а зараз ще і про Київ та про Україну!

Володимир Жовнір закликав всіх українців, де б вони не були, приєднатися до благодійного пробігу заради дитячих сердець и заради об’єднання українців, яких війна розпорошила по всьому світу.  Свої символічні 5 км українці пробігли і у Відні.

Учасниця київського пробігу Під каштанами з 2013 року Олена Листопад зібрала на захід групу українців, що через війну знайшли прихисток в Австрії.

У найбільшому міському парку Відня знайшлася ціла алея старих каштанів, де й провели пробіг.

На акцію зібралися представники Києва, Одеси, Полтави. Перед стартом юні українки Леся та Ярина заспівали гимн УПА. Ярина – учениця однієї з київських музичних шкіл акомпанувала на бандурі.

На пробіг українці прийшли з дітьми. Дітки теж пробігли свою дистанцію у 200м. Серед них були ті, хто вперше брав участь у заході разом з батьками.

Прийшов з мамою і колишній пацієнт Центру дитячої кардіології та кардіохірургії чотирирічний Михайлик Нелеп з Одеси.

Його мама Ганна розповіла свою історію.

 – Зараз моєму синочкові Михалику чотири роки. Він живе завдяки лікарям Центру дитячої хірургії, – сказала Ганна. –  Тому ми не могли проігнорувати пробіг Під каштанами.

Коли Михалйик народився, все начебто було добре. Він прийшов у цей світ вчасно, сам дихав. Та перед випискою педіатр таки почув шум у серці і порадив зробити УЗД.

 – На ультразвукове дослідження ми потрапили на 12-й день, – продовжила розповідь Ганна. – Там здивувалися, що з такою картиною, яку побачили лікарі на екрані апарату УЗД, ми ще живі. Синочка образу ж забрали до реанімації і збиралися терміново оперувати.

У Михайлика виявили важку вроджену ваду серця – атрезію аорти. У дитини були дефекти передсердя та міжшлункової перегородки.

Трошки пізніше лікарі були здивовані вдруге – стан дитини не погіршувався, і вони припустили, що є додаткові судини, які стабілізують роботу маленького серця. Так воно й було. Пучок перекручених судин сховався за серцем, тому його розпізнали не одразу.

Уже наступного дня маленького Михайлика відвезли до Києва.

 – Лікар Куркевич Андрій Казимирович обстежив Михайла і відправив його додому – рости, – продовжила Ганна. – А в 4,5 місяці нас прооперували: перешили судини, прибрали інші вади і знову відправили рости.

Коли хлопчику виповнилося 11 місяців і батьки привезли його на контрольне обстеження, лікарі вирішли, що час робити радикальне хірургічне втручання і замінили клапан, встановивши штучний. Після цього Михайлик почувається себе дуже добре і росте звичайною дитиною.

Він полюбляє гратися машинками і спостерігати, як працює будівельна техніка. Можливо, стане будівельником, адже в сім’ї є представники цієї професії, і буде відбудовувати нову Україну.

Після приїзду до Відня через воєнні дії в Україні, Ганна з синочком потрапила на обстеження до австрійського дитячого кардіолога.

– Місцевий лікар був у захопленні від роботи українських дитячих кардіохірургів. Клапан працює добре і, сподіваюсь, його вистачить на довгі роки. Наші лікарі обіцяли, що до підліткового віку. Та може ще й довше. Низький уклін кардіохірургам за їхню працю. Ми три роки збиралися пробігти Під каштанами, і ось нарешті спромоглися. На жаль, не в Україні. Але, сподіваюсь, наступний пробіг буде в рідній Одесі чи в Києві, який теж уже став для нас рідним, обов’язково, – пообіцяла Ганна.

Про те ж саме мріють і інші учасники заходу. Пробіг їх об’єднав далеко від рідного краю, домівки, але добрі справи можна робити будь-де, будь-коли.