Тисячам біженців і переселенців на Львівському вокзалі надають моральну підтримку медики і психологи. Щодня людям допомагають понад 60 фахівців-волонтерів. Самі біженці звертаються до психологів рідко, проте допомоги потребує ледь не кожен з них: і батьки, і діти. Як заспокоюють переселенців на вокзалі, дізналися журналісти Фактів ICTV.

…Чотири дні Тетяна Колодницька з донькою та двома онуками не виходили з підвалу. Їхній рідний Ізюм на Харківщині безперервно обстрілювали російські агресори. На п’яту добу сім’ю вдалося евакуювати.

– Дуже було страшно, нас бомбили, і спасибі волонтерам, які знайшли транспорт і вивезли нас прямо з підвалу, – розповідає Тетяна.

З пересадками, за три дні вони дісталися Львова. Тут їх зустріли волонтери медико-психологічного центру підтримки біженців.

Тетяна зізнається, що в якості психологічного розвантаження їй найкраще просто поплакати, від цього стає трохи легше.

На вокзалі з біженцями цілодобово працює сотня волонтерів. З кожною людиною спілкуються відразу двоє – психолог і медик. Вони обходять черги і розпочинають бесіду з тими, хто потребує допомоги.

– Дітки, які вже мали досвід перебування в бомбосховищах, і дітки, які, на жаль, мали досвід обстрілів, дуже стривожені, – розповідає волонтер, керівник центру психічного здоров’я Львівського госпіталю імені митрополита Андрея Шептицького Олена Ворона.

За її словами, головне завдання психологів – стабілізувати психологічний стан батьків, щоб вони могли приймати виважені рішення про своє майбутнє.

Діти переймають тривогу дорослих, тому з ними волонтери проводять багато часу – читають книги, малюють і грають в різні ігри.

На львівському вокзалі з усіма, хто потребує медичної допомоги, працюють медики різних спеціальностей: сімейні лікарі, педіатри, терапевти, кардіологи та травматологи.

– З маленькими дітками у нас тут працюють педіатри. Також до нас приходять багато діабетиків, астматиків. Люди часто втрачають свідомість, на ці випадки у нас тут є анестезіологи-реаніматологи, – каже студентка-медик Лілія Фабін.

За словами психолога Галини Бордун, людині потрібно допомагати просто розмовою, щоб повернути її до реальності. Досить часто люди, що стоять багато годин у чергах, вже не можуть зрозуміло відповісти на питання, куди вони їдуть, де вони взагалі зараз перебувають, куди і навіщо ця черга стоїть.

Психологи кажуть, що найскладніші розмови з біженцями з гарячих точок. Адже на їхніх очах гинули рідні, палали власні будинки, а гучні звуки, схожі на вибухи або сирену повітряної тривоги, ще довго лякатимуть їх у мирному житті.