Заступниця директора Центру психічного здоров’я та реабілітації Лісова поляна МОЗ України Тетяна Сіренко розповіла, як вчасно розпізнати суїцидальні наміри у ветеранів і як запобігти самогубствам.
– Для більшості ветеранів суїцид – це благання про допомогу, яке часто ніхто не чує. Це важливий меседж до всього суспільства: ми маємо навчитися чути і розпізнавати ці ризики у ветеранів, а також діяти, – пояснює Тетяна Сіренко.
Причини самогубств серед ветеранів:
- проблеми з адаптацією (тут дуже важлива підтримка суспільства);
- непорозуміння в сім’ї, порушення прив’язаностей (наприклад, коли дружина з дітьми за кордоном);
- міжособистісні конфлікти в армії;
- страх відчуження, самоізоляція;
- почуття провини;
- знецінення.
Що робити, коли людина говорить про самогубство
- Ставте прямі запитання, можете уточнити певні деталі (але не перераховуємо методи самогубства, не підштовхуємо до нових ідей).
- Не залишайте людину наодинці із собою.
- Співпереживайте, проявляйте емпатію та зацікавленість.
- Будьте уважні до цієї людини.
- Складіть план безпеки: поговоріть із людиною, що вона робитиме в разі загострення ситуації, кому вона може зателефонувати.
- Забезпечте людині доступ до допомоги: розкажіть, що психолог може допомогти, скерувати на консультацію до фахівців.
Якщо людина говорить про самогубство: чого не можна робити
- Не уникайте її. Якщо ви вже почули про намір людини вчинити суїцид, не можна вдавати, що цього не сталося.
- Не знецінюйте і не провокуйте. “Та забий, не парся, у тебе руки-ноги на місці”. Або: “Та ти ж вижив, маєш радіти життю”.
- Залишати сам на сам із проблемами. Ми маємо або підтримати людину самі, або залучити професійну допомогу, групу підтримки, ветеранську спільноту.