Коли говорять про людину із залежністю, то частіше мають на увазі зловживання наркотиками, алкоголем тощо. У ширшому контексті залежність – це сильна непереборна хвороблива прихильність людини до будь чого: азартних чи комп’ютерних ігор, перегляду телевізора, інтернету, нав’язливих думок чи складних переживань…
Залежність, від чого вона б не була: від людини, думок, депресивних і неприємних станів, від алкоголю чи наркотиків – це звуження своєї свідомості шляхом вимушеної уваги на щось одне, від чого ми і стаємо залежними, вважає психотерапевтка Анастасія Свердел.
Перебуваючи в залежності, людина позбавляє себе вибору, нав’язливо концентрується на чомусь одному, від чого вона хоче отримати задоволення багатьох потреб. Коли ми звужуємо свою увагу, то потрапляємо в залежність і самі замуровуємо себе в метафоричну тюрму.
Вихід є – це медитація
Такий механізм роботи психіки має свої переваги: будучи одержимим чимось одним, звертаючи всю свою енергію і увагу цілеспрямовано, людина легше і швидше досягає задоволення своєї потреби. Та потрібно відслідковувати момент, коли вся енергія безрезультатно зливається в трубу гіпернаправленості на щось одне, що забирає в нас свободу вибору.
Натомість, психотерапевтка, пропонує частіше практикувати “увагу, яка вільно плаває”, про яку писав Фрейд і рекомендував її психотерапевтам під час розмови з клієнтом. Саме такий тип уваги покладений в основу практики медитації.
– Моя улюблена медитація – це та, де пропонується звернути увагу на ніщо, яке простягається в безкінечність, – порадила психотерапевтка. – Далі потрібно помічати і фіксувати думки, які перебивають, і силою волі продовжувати фокусуватися на порожнечі.
Так можна навчитися розширювати свою увагу і навчитися помічати інші можливості, вважає Анастасія Свердел.
Джерело: Психологічна підтримка