Втрата близької людини — дуже сильне горе, яке неможливо забути і з яким важко впоратись, особливо самотужки.

Психологиня і психоаналіткиня Сніжана Девіс розказала, як протікає депресія, викликана тяжкою втратою, і дала шість порад, як допомогти людині пережити смерть близької особи.

Що ми відчуваємо у стані горя

Щоб побороти депресію, давайте спочатку розберемося, що це. І почнемо з головного, того, від чого будемо відштовхуватися: людина — це суб’єкт сенсів, і на цьому будується все її сприйняття реальності.

Отже, депресія — це реакція на втрату сенсів (життя). Для когось цей сенс втілюється в якійсь конкретній людині, для когось — в абстрактному понятті, тобто в ідеях, ідеалах, мріях. І коли втрачається цей сенс, настає порожнеча й усі потяги до життя згасають, актуалізується лише один потяг — до деструкції та смерті.

З чого ж починається і як протікає депресія, спричинена втратою близької людини? Психологиня розділяє поняття на такі клінічні стани:

• Скорбота

Бути в траурі — це нормальна реакція на смерть близьких, хоча й дуже болюча. Супроводжується поганим настроєм, втратою інтересу до зовнішнього світу, загальмованістю й відсутністю змоги працювати.

• Меланхолія

Тут маємо справу з патологічним проявом реакції. До всього вищеперерахованого додається ще й зниження почуття власної значущості, самобичування. Може доходити навіть до маревного очікування покарання.

• Реактивна депресія

Це миттєва реакція на сильне та часто неочікуване емоційне потрясіння.

Як допомогти пережити втрату?

• Не залишайте наодинці з горем

Не давайте людині довго боротися з горем самотужки. У скорботі важко залишатися в реальності, і самостійно з такого стану вибиратися непросто.

– У цьому стані немає ніяких бажань, окрім деструктивних, і весь світ сприймається у чорних відтінках, — попереджає Сніжана Девіс.

• Вислухайте

Дайте людині висловити увесь біль, усі радісні й сумні моменти, пов’язані з загиблим.

• Важливо говорити

Не уникайте згадок про померлого. Але й не змушуйте того, хто перебуває в жалобі, почати розмову, якщо для цього немає психічної готовності, щоб не травмувати ще більше.

• Відмовтесь від шаблонних порад

У цьому стані втрачається здатність любити й працювати, тому поради на кшталт тобі треба розвіятись, подивись, як світить сонечко… — недоречні, виходячи з клінічної картини депресії. Це створить ще більшу прірву між вами та цією людиною, оскільки вона усвідомить, що ви дуже далекі від розуміння її стану. Адже сонце для того, хто перебуває в депресії, світить чорним.

Краще сказати так: Якщо ти захочеш поділитися будь-чим або поговорити, я завжди готовий тебе вислухати, змушувати чи силувати тебе не буду, просто знай — я завжди поряд.

• Жодних планів на майбутнє

Не підштовхуйте людину до побудови довгострокових планів, оскільки це навряд чи увінчається успіхом. Навпаки, лише призведе до роздумів про безглуздість життя. Плани мають бути дуже короткостроковими. На момент зараз, у найближчі години дві, тобто — дожити до обіду, потім до вечора, потім до ранку тощо.

• Не дайте потрапити у залежність

Прослідкуйте, щоб той, хто переживає горе, не захопився алкоголем чи наркотиками. Вони не допоможуть забутися, а тільки посилять психічну картину на цей момент.

– Образно — якщо внутрішнє пекло розширити до масштабів усесвіту, з нього все одно рай не вийде. А вихід зі стану хоч якоїсь ейфорії буде в п’ять разів гірше початкового душевного болю, — пояснює психологиня.

Коли варто звернутися до спеціаліста

– Вхід у депресію можна описати як “поступове спускання сходами вниз” – у порожнечу. Але добре вже те, що на цей стан вказують розпізнавальні знаки, — говорить вона.

За словами експертки, про необхідність направити людину до спеціаліста говорять такі ознаки: довготривала сильна тривожність і спустошеність, постійні самообвинувачення, рани на тілі, загальмованість, відсутність сил, інтересу та проявів радості, голосні й важкі зітхання, порушення сну, міжбрівна складка та носогубні западини. Також про депресію свідчить переїдання і різке набирання ваги або навпаки — зниження чи повна відсутність апетиту і значне схуднення.

Терапія допоможе швидше подолати горе та не дасть повністю зануритися в себе і відмовитися від зовнішнього світу. Її ціль — поступове відведення психічних зв’язків із втраченим об’єктом і набуття нових сенсів.