Як нарешті перестати страждати і мучитися з приводу того, що через війну наше життя вже не буде таким, як раніше. Потрібно зуміти не тільки прийняти цей факт, але й витягти з нього для себе вигоду.
– Ніхто з нас не був готовий до тих подій, в яких ми опинилися сьогодні. Постійні та нав’язливі хвилювання щодо майбутнього виснажують, а невизначеність, доповнена неправдивою інформацією, спустошує, – каже лікар-психолог, кандидат психологічних наук Олександр Аврамчук.
Те, що робить нас вразливими в незвичних умовах
Звичка покладатися на алгоритми і щоденні ритуали. З одного боку, доведені до автоматизму дії, усталені життєві правила і алгоритми прийняття рішень спрощують нам життя, економлять внутрішню енергію.
З іншого ж боку, гальмують відкритість до пізнання нового, готовність побачити ситуацію з боку і знайти нові шляхи рішень.
Потреба шукати причинно-наслідкові зв’язки. Тоді, коли попередня логіка, з якою ми прожили певну кількість років, не спрацьовує, а життєві правила не захищають, ми починаємо шукати винних. Це спосіб пояснити або вибудувати для себе причинно-наслідковий зв’язок.
Такий спосіб мислення корисний, щоб відчути певний контроль над життєвою ситуацією. І коли легко знаходимо образ, який можна ненавидіти, ми відчуваємо полегшення, оскільки він стає більш відчутним і певною мірою доступним для помсти.
Таким чином наша психіка зазвичай бореться з дуже неприємними думками і емоційними переживаннями щодо себе, можливості втрати чогось або когось, коли є загроза нашій власній ідентичності і почуттю гідності.
Однак нав’язлива спроба розкрити таємниці причинно-наслідкових зв’язків неодмінно призводить до пригніченого настрою, тузі за втраченим і ще більшій кількості питань, відповіді на які ми часто не готові прийняти.
Наратив, що нас потрібно врятувати. У періоди невизначеності та адаптації до нових обставин, коли не вистачає ресурсу, ми прагнемо, щоб поруч з нами виявилася сильна фігура (ідеальний батьківський образ), яка нас захистить і врятує від проблем, зокрема, від прийняття рішень самостійно і відповідально.
Це допомагає нам підтримувати надію, що є той, хто беззаперечно нас любить, приймає такими, якими ми є, дозволяє діяти абсолютно автономно (на власний розсуд), але готовий прийти на допомогу, коли нам це буде необхідно.
Саме зараз у нас з’явилася можливість почати діяти і мислити інакше. І ми вже почали це робити:
- посилювати ті щоденні ритуали, які допомагають нам піклуватися про себе і рідних (наприклад, молитися щиро і від серця);
- почали об’єднуватися і бути більш відкритими один до одного, роблячи спільну справу в міру своїх сил і на своєму власному фронті;
- зламали старі стереотипи про Україну та українців і самі формуємо нові смисли;
- вчимося жити сьогоденням, щоб бути максимально ефективними тут і зараз, так ніби завтра залежить виключно від кожного з нас;
- починаємо помічати і цінувати те, що здавалося нам буденним і сірим.
Джерело: Психологічна підтримка