Батьки і діти. Іноді доволі важко обрати для спілкування з власними дітьми і прийнятну тональність і зрозумілу дитині аргументованість, щоб батьківський авторитет залишався непохитним. Одна річ, коли спілкуєшся з малюком, інша – коли з підлітком.
Факти ICTV звернулися до психолога БФ “Голоси дітей” Сергія Михайлика, щоб він роз’яснив, як діти ставляться до батьківського авторитету, а також про те, які є способи мотивації, покарань, що не зіпсують стосунків між батьками і дітьми.
– Почнемо з визначення умовних вікових меж дітей, адже їх треба враховувати під час вибору форми і тону спілкування, – починає розмову психолог.
Їх чотири – до чотирьох років, 4-9 років, 9-12 і 12-17 років.
Для дітей до чотирьох років авторитет батьків майже беззаперечний
До чотирьох років діти вчаться основам довіри й безпеки, тому важливо, щоб батьки були тими, хто забезпечує підтримку і комфорт. Зазвичай у цьому віці батьки завжди є авторитетом для дитини.
– З дітьми цього віку важливо бути послідовними у питаннях дисципліни, – наголошує Сергій Михайлик.
Не повинно бути так, що один з батьків звертає увагу на неприйнятну поведінку, а інший – ні. Якщо батьки не мають узгодженої позиції щодо виховання дітей, дитина з більшою ймовірністю буде вдаватися до брехні, щоб домогтися свого.
Психолог наголошує, що в цьому віці дитина не розуміє, що є етичним, вона просто робить те, що ефективно працює.
Якщо змушувати дитину робити щось всупереч її небажанню, можна спровокувати істерику. Важливо використовувати похвалу для мотивації. Завдання мають бути цікавими й короткими, щоб дитина швидко отримувала похвалу – обійми, підбадьорливі слова або подарунок, коли вона їх виконає.
У цьому віці для дитини важливий тактильний контакт: обійми, колисання, тихі та заспокійливі розмови.
Діти віком 4-9 років потребують емоційної підтримки батьків
Діти віком 4-9 років більш незалежні і соціальні. Вони вчаться взаємодіяти з однолітками. На відміну від молодшого віку, тепер не батьки знайомлять дітей на дитячих майданчиках, вони це роблять самі.
– Проблеми, які виникають в цьому віці, стосуються саме емоцій – їх нерозуміння і невміння контролювати, – пояснює Михайлик.
Завдання дорослого – допомогти дитині розібратися, чому їй іноді хочеться плакати після спілкування з однолітками або після оцінки, отриманої за контрольну. Треба разом з дитиною шукати можливі шляхи вирішення проблеми або пояснити, чому зараз вирішити цю проблему неможливо.
Якщо дитина в цьому віці чинить опір якимось батьківським настановам – не наполягайте на їх виконанні, дозвольте дитині помилитися, зіткнутися з наслідками і виправити їх самостійно.
Якщо вона не хоче носити шапку, нехай не надіває. Візьміть шапку з собою і скажіть, що вона може надіти її в будь-який момент. Якщо дитині буде холодно, вона сама попросить. І тоді не варто її сварити, а звернути увагу: ти змерз, наступного разу будь уважнішим/уважнішою.
Це вік “чому?”. Намагайтеся пояснювати причини своїх вимог. Навіть тих, які здаються вам суперочевидними.
Приміром, чому моєму другові можна користуватися телефоном три години, а мені – лише півтори? Важливо пояснити дитині, чому у вас таке правило. Що, наприклад, у неї є проблеми зі сном, які потрібно виправити, і ви маєте таку рекомендацію від фахівця.
– Завжди запитуйте себе, чи кожне конкретне правило є насправді важливим. Можливо, дечим ви можете поступитися. Тоді ваш авторитет лише зміцниться, – каже психолог.
У 9-12 років діти починають прагнути більшої незалежності
Якщо брати приклад з тією ж шапкою, то вони не будуть надівати шапку, пояснюючи, що “це моя справа”. Тобто не тому, що я не хочу, а тому, що я сам вирішу.
У цьому віці діти починають цінувати справедливість і можуть порівнювати свої досягнення з досягненнями інших. Це може спричинити проблеми з самооцінкою та мотивацією, якщо дитина сприймає себе менш успішною за когось.
– Варто пояснювати, що дитина для вас важлива у будь-якому випадку, а помилки – це шлях до успіху – наголошує психолог.
Якщо дитина чомусь сумує, дайте знати, що ви поруч, запропонуйте придумати шлях розв’язання проблеми і допоможіть в реалізації.
У 12-17 років підлітки не будуть поважати батьків беззаперечно
У цьому віці вони продовжують розвивати свою ідентичність і експериментують з соціальними ролями, а також прагнуть до незалежності й виявляють сильне бажання відокремитися.
Батьки мусять змиритися з тим, що, найімовірніше, вони будуть для дітей-підлітків, які навчаються відстоювати свої кордони, найзручнішою боксерською грушею.
Будьте готові, що підліток конфронтуватиме з вами з різних причин: гуртки, успіхи у школі, бажання пофарбувати волосся.
Тут варто підготуватися до довгих і аргументованих дискусій. Формат “я мама, і я так сказала” точно не підійде.
Натомість спробуйте: “я так вважаю, бо в мене був аналогічний досвід / знаю людей з таким досвідом”.
Що може допомогти налагодити зв’язок у цьому віці? Для підлітків властиво мати кумирів, яких вони у всьому наслідують. Тож будьте в курсі того, хто і чому їм подобається.
– Коли я чую, що батькам це нецікаво, то завжди кажу, що ви повинні цікавитися, тому що кумир сина чи доньки – частина того, ким є зараз чи будуть ваші діти, – наголошує психолог.
Зацікавлено розпитуйте дитину про її захоплення, намагайтеся не давати її кумиру однозначно негативних оцінок, шукайте аргументи.
Це забезпечить дитині відчуття відповідальності за результати своїх рішень і поведінки.
Якщо нічого не допомагає – є фахівці, які можуть виступити в ролі медіаторів між вами та дитиною.
У цьому віці у підлітків часто псується настрій, вони нерідко бувають засмучені. Підтримати їх можна, навіть якщо вони цього не дозволяють. Просто скажіть: “я тут, я бачу, що ти засмучений/засмучена, якщо можу чимось допомогти – дай знати”.
Дайте зрозуміти, що це не буде проявом слабкості, наче він чи вона не змогли впоратися самостійно. Наголосіть, що ви повинні піклуватися одне про одного, бо ви – сім’я.
