На тлі жахливого за своїм розмахом зростання захворюваності Covid-19, вже зареєстровано понад 20 млн випадків, Індія зіткнулася ще з однією смертельно небезпечною напастю – мукормікозом, більше відомим як “чорна цвіль” або “чорний грибок”.
Станом на 22 травня, влада Індії заявила про майже 9 тис. випадків цієї патології. І це тільки за офіційними даними. В реальності, ризикнемо припустити, ситуація з мукормікозом куди більш страшніша і небезпечніша.
Чому це вкрай рідкісне захворювання набрало такої сили? І чи варто побоюватися Україні появи “чорної цвілі” на своїй території? На прохання Фактів ICTV на ці та інші запитання відповідає терапевт-отоларинголог Віктор Братченко.
– Захворювання це дійсно зустрічається вкрай рідко. До пандемії в Індії його фіксували всього 20-40 випадків на рік. Але наростати мукормікоз почав саме під час другої хвилі Covid-19 в Індії, – зазначив Віктор Братченко.
За словами лікаря, взаємозв’язок “чорної цвілі” і коронавірусної інфекції в цьому випадку – більш ніж очевидний. І ось чому.
Почати з того, що мукормікоз або Mucorales не є заразним, тобто він не передається від людини до людини. Його породжують сапрофітні гриби, які харчуються органікою, що розкладається. Ось чому місце проживання “чорного гриба” – в основному рослини, що гниють, ґрунт.
Щодо людей, то наша імунна система дуже стійка до “чорної цвілі”. Пробити імунку людини вона може хіба що тоді, коли вона вкрай ослаблена. Наприклад, цукровим діабетом, онкологією, ВІЛ.
– Крім ослабленої імунної системи, серйозним фактором є стероїдні гормони й імунодепресанти, які використовують під час лікування Covid-19 у пацієнтів, що мають схильність до мукормікозу, – каже Віктор Братченко.
Мукормікоз – від початку дуже важка патологія з високою смертністю на тлі терапії. Якщо вражені лицьові частини – носові пазухи, очні орбіти, головний мозок, летальність становить 60%. Якщо ж ця чорна гниль торкнулася легень, тут йдеться про 80-95% летальних випадків.
Віроломність “чорної цвілі” полягає у тому, що вона нападає на людину, яка вже одужує після коронавірусної хвороби. Але ослаблений організм, плюс схильність, плюс важкі антибіотики грають тут фатальну роль.
Лікування мукормікозу – поєднане: токсичні протигрибкові антибіотики і хірургічне втручання з метою видалення уражених грибком органів (частин обличчя, очей, частини легенів).
За словами Віктора Братченка, ще одним фактором, що провокує мукормікоз, є апарати штучної вентиляції легенів (ШВЛ). Про їхню здатність давати внутрішньолікарняні інфекції говориться і пишеться багато. Особливо на тлі вкрай жорстких препаратів (глюкокортикоїди, препарати імуносупресивної дії), за допомогою яких лікарі намагаються приборкати цитокіновий шторм – потенційно летальну реакцію імунної системи.
Чи добереться “чорна цвіль” до України
Віктор Братченко не виключає таку можливість. По-перше, сплеск захворюваності мукормікозом вже зафіксовано в Пакистані і Росії. По-друге, випадки “чорного грибка” мали місце бути і в ряді західних країн на тлі вже згаданих стероїдів, імунодепресантів і ШВЛ під час лікування коронавірусної інфекції у людей, які страждають на цукровий діабет. Буквально, йдеться про ще одне ускладнення, яке дає Covid-19.
Однак, оскільки, як говорилося вище, “чорний грибок” не передається від людини до людини, про епідемічну загрозу мукормікозу говорити не доводиться.
Читайте також про зараження в Індії новим видом грибка.