Додаткові вакцини вносять ключові зміни до нашого захисту, зменшуючи загрозу від Омікрона.
Восени поширення бустерів для старших вікових груп було спірним. Тепер вони у центрі уваги. То чому ж бустери так сильно допомагають порівняно з першим і другим уколами, і невже ми перебуваємо на конвеєрі до того, що нам потрібно постійно збільшувати кількість дозаправок?
Ще до появи Омікрона було ясно, що для підтримки рівня захисту від коронавірусної інфекції будуть потрібні бустери, хоча захист від важкого перебігу хвороби, схоже, тримався добре.
Вакцини спонукають організм виробляти антитіла, що нейтралізують і перехоплюють Covid-19 до того, як вірус заразить наші клітини, але циркулюючі антитіла з часом можуть зникнути.
Дані з Ізраїлю, однієї з перших країн, що вакцинували своє населення, показали зниження захисту від інфекції лише через три місяці. З’ясувалося, що через шість місяців після другої дози ймовірність зараження у людей була приблизно в 15 разів вищою, ніж за кілька тижнів після неї.
Навіть якщо більшість людей захищені від важких форм хвороби, невакциновані є серйозною проблемою для охорони здоров’я.
Омікрон зробив потребу в бустерах більш нагальною. Мутації у вірусі означають, що його спайковий білок тепер дуже відрізняється від такого у вихідному уханьському штамі, для якого були розроблені всі сучасні вакцини.
Це, у свою чергу, свідчить, що антитіла від попередньої інфекції та вакцинації будуть менш здатними перехопити Омікрон. Оскільки вони менш активно прилипають до вірусу, потрібна більша кількість антитіл, щоб компенсувати їхню меншу відповідність.
Дослідження показують, що бустерна доза збільшує рівні антитіл значно краще за дві дози, що дає деяку надію та означає, що ослаблення імунітету відбуватиметься повільніше після третьої дози, хоча пройшло недостатньо часу, щоб визначити, чи це так.
Попередні дослідження також показують, що якість антитіл вища після ревакцинації. Імунна система продовжує уточнювати, які саме антитіла відбираються і ампліфікуються на основі наступних зустрічей з вірусом або вакциною, і дослідження показують, що після третьої дози імунна відповідь буде ширшою та сильнішою.
Імунна система має і другу лінію захисту у вигляді Т-клітин, які атакують вже інфіковані клітини. Вони зазвичай залишаються довше і розпізнають частини вірусу, які більш консервативні.
Тому, якщо антитіл недостатньо, щоб запобігти інфекції, Т-клітини можуть взяти хворобу під контроль, перш ніж вона серйозно погіршить самопочуття людини.
Лабораторні дані виглядають обнадійливо, але за реальними результатами уважно стежать у Південній Африці, Великій Британії та інших країнах, щоб відповісти на це питання, яке залишається однією з найбільших невизначеностей щодо того, як ця хвиля розвиватиметься.
Наразі виробники вакцин працюють над варіантами уколів, які можуть бути готові до застосування вже в березні, але коригування поточних вакцин залишить ті ж уразливі точки, якщо на зміну Омікрону в майбутньому прийде інший варіант, що ще більш швидко розповсюджується.
Вчені сподіваються, що наступне покоління вакцин не тільки добре поєднуватиметься з циркулюючими штамами, але й забезпечить набагато ширший імунний захист, тому вони будуть ефективні проти мутацій.
Одна з можливостей – це вакцина, розроблена для запуску Т-клітинної відповіді не на спайк-білок, а на механізм розмноження вірусу, що, як припустили вчені, може зумовити збереження імунітету на роки, а не на місяці.