Найбільш повно характеризує той зухвалий штурм фраза командира про те, що рожок автомата так і залишився тоді повним, працювали гранатами.
До речі, сам він дістав під час штурму кілька важких поранень, одне – в голову, але всі його хлопці цілі.
Як потім сказав журналісту Факти тижня командир, штурм, якщо починається, то попри все мусить бути завершений.
У нього абсолютно мирна професія – будівельник. Навіть строкової служби не проходив. Його рідне місто – Харків. Саме з цим містом у нинішнього військового пов’язані всі найяскравіші моменти долі, а найголовніше – мирне життя.
Тому ніхто й не дивується, чому в командира групи 71 окремої єгерської бригади ДШВ ЗСУ позивний Харків.
– Коли вже Гради за вікнами почали бахати о 4-й ранку, стало зрозуміло – почалося. Я вирішив підготувати сім’ю до того, що піду на війну, це було складне завдання, – згадує Харків.
Уже 13 березня він пішов на фронт добровольцем. Спочатку був Ізюм, потім Донбас, Бахмут.
Зараз в госпіталі зовні спокійно згадує той штурм. Каже, на його підготовку пішло близько чотирьох годин. Ситуація на нулі постійно змінюється, треба реагувати миттєво.
– У нас була група з 5 людей. Три хлопці попереду йдуть, двоє, які прикривають, трохи позаду. Двоє кулеметників, двоє покемонщиків і я, – ділиться поранений командир.
Було завдання тихо під прикриттям другої лінії перекотитися через рельси і зайняти ворожу позицію. Далі – відповідно до ситуації.
– Сам бій був лише хвилин 10, – говорить Харків.
Там Харків і зіткнувся з ворогом віч-на-віч.
– 3-4 метри між нами. Він на мене дивиться, я – на нього, – згадує боєць.
Харків трохи завагався – ворог був у касці ЗСУ. Закрався сумнів, раптом наш полонений? Ще вчора цей окоп займали свої. Оце вагання дорого коштувало.
Ворог почав поливати з автомата. Спочатку палець відстрелило, потім прилетіло в голову. Командир все ж продовжував бій.
Ворожий окоп закидали гранатами, зокрема й тими, що добули в росіян.
Зараз у госпіталі Харків готується до операції, крім усього іншого, у нього розтрощена плечова кістка – це складна травма. Як сам жартує, лікарі чекають, доки дірки заживуть, а потім уже оперуватимуть плече.
Про що зараз думає? Про головне, про те, як після перемоги буде відбудовувати все, що зруйнував ворог.
Джерело: Факти тижня