Харківське метро для багатьох жителів міста стало стало справжнім домом.
Зіна з півторарічною донечкою Алісою, чоловіком і, батьками переховувалась в метро від обстрілів цілих 32 дні. Каже, якби не погіршилося здоров’я доньки, то ніколи б не покинула рідного Харкова.
– 6 березня всією сім’єю ми святкували 1 рік і 7 місяців Аліси, бо така була традиція, – розповіла Зіна. – Ми пили чай і їли тортик, коли по нашому дому стався авіаційний удар. А потім ще один, і ще один. Разом їх було три підряд.
Родина тікати на вулицю вже не ризикнула. Було 18:25 – комендантська година. Переночували у ванній кімнаті. Було дуже холодно. Люди гріли одне одного, а дім здригався від потужних вибухів.
– Я старалася закривати доньці вуха, щоби вона цього не чула, – розповідає Зіна.
Вранці сім’я спустилася у метро і почала облаштовувати свій новий побут. Зіна, щоб не зійти з розуму, почала викладати англійську мову для дітей та дорослих. Заняття проводилися щодня.
– Я дякую усім волонтерам, усім людям, які переховувалися разом з нами, – сказала Зінаїда. – Ми стали однією сім’єю. І ми б нікуди не тікали, якби не здоров’я донечки.
Організм дитини без сонця, без нормальної їжі, звичного життя почав здавати. Одного дня вона просто перестала підніматися на ноги. Тоді родина за 15 хвилин ухвалила рішення їхати.
Коли вони стояли на вокзалі Харкова в очкуванні потяга, російські агресори випустили ракету по Краматорському вокзалу.
Наразі родина перебуває у Львові.
– Тепер нашу дівчинку помалу ставлять на ноги. І ми дякуємо за все, передусім за те, що залишилися живі. Я точно знаю, що наше місто вистоїть. Але для доньки я дуже хочу мирного майбутнього – без вибухів. Бо другий раз вона не витримає, – говорить Зіна.
Кажуть, що ракета два рази в те саме саме місце не летить. Та ця сім’я з Харкова знає точно – летить. Їхній будинок зруйновано.