Дослідження засвідчують, що низький рівень стресу від помірних вправ або роботи може покращити наші когнітивні та фізичні здібності у пізнішому віці.
Мало таких слів в англійській, які викликають більше негативних емоцій, ніж слово стрес.
Але чи стрес може бути і позитивним? Він може відіграти ключову роль у зміцненні нашої імунної системи, налагодженні зв’язків у нашому мозку, які покращують розумову діяльність та підвищують стійкість, необхідну нам для подолання мінливості життя.
Вперше це стало відомо завдяки роботі американського психіатра Фірдауса Дхабхара, який вивчав зв’язок між короткочасним стресом та імунною системою як частиною реакції бий або біжи.
– Не завжди стрес є поганою, шкідливою, негативною реакцією, – каже він. – Стресова реакція бий або біжи необхідна для виживання. Газелі потрібна ця реакція, щоб уникнути пащі та кігтів лева, так само, як леву вона потрібна, щоб упіймати свою здобич.
За останні 20 років Дхабхар та інші вчені показали, що напади короткочасного стресу можуть допомогти нам у сучасному світі. Наприклад, напруга перед майбутнім марафоном допомагає налаштувати серцево-судинну та опорно-рухову системи спортсменів на оптимальну роботу.
Легкий і помірний фізичний та розумовий стреси стимулюють вироблення у крові хімічних речовин, званих інтерлейкінами, активуючи імунну систему і роблячи її більш здатною боротися з інфекціями. Стрес може навіть вплинути на розвитку дітей до народження.
Діти, народжені від матерів, які відчували легкий повсякденний стрес під час вагітності, до двох років мали кращі навички розвитку порівняно з дітьми матерів, вагітність яких була відносно спокійною.
Існують також різні способи думати про стрес. Поруч із тиском і напругою, викликаними життєвими подіями, різні форми вправ можна розглядати як стрес для м’язів, а різні типи когнітивних завдань – як стрес для розуму.
Вчені, які вивчають здорове старіння, пропонують застосовувати керований стрес до наших м’язів, кровоносних судин і серця в міру старіння. Багато хто з нас з роками стає менш активним, що посилює будь-які вікові зміни, що вже мають місце. В результаті, якщо наші м’язи не зазнають навантаження, їх волокна повільно атрофуються, і ми поступово слабшаємо.
Щоб проілюструвати це, Енді Філп, який очолює програму біології старіння в Centenary Institute в Сіднеї, пояснює, що якщо дорослий чоловік проводить від п’яти до семи днів лежачи без руху на лікарняному ліжку, він втрачає близько півкілограма м’язової маси. Але різниця між 30-річною та 80-річною людиною в тому, що організм молодої людини може набагато швидше відновлювати та регенерувати втрачені м’язи.
Вправи навантажують не тільки м’язи: це також тренування центральної нервової системи і навіть розуму.
Чимало людей віком від 100 до 118 років демонстрували когнітивні здібності, подібні до середнього віку від 50 до 60 років.
Ми знаємо, що розмір нашого мозку зменшується приблизно на 5% кожні десять років після 40 років, причому процес пришвидшується, коли нам виповнюється 70 років. Однак це зменшення сповільнюється у людей похилого віку, які регулярно виконують аеробні вправи — форми фізичної діяльності, яка змушує кров циркулювати по всьому тілу, наприклад, швидка ходьба, біг, плавання та їзда на велосипеді — настільки, що у них старіння мозку відстає на чотири роки.
Будь-яка діяльність у зрілому віці допомагає мозку залишатися молодим.
Люди, які почали брати уроки гри на фортепіано у віці 80 років, мали поліпшення роботи мозку.
Вважається, що однією з причин цього є те, що короткочасні стресові події стимулюють стовбурові клітини мозку до проліферації нових нервових клітин, що сприяє покращенню розумової діяльності.
Ми еволюціонували, щоб бути активними та реагувати на різні подразники, і якщо їх прибрати, це прискорить негативні процеси.
Домашні улюбленці та антистрес: Олена-Христина Лебідь про те, що реально заспокоювало під час обстрілівВраховуючи прогнозоване в найближчі десятиліття зростання захворюваності на деменцію, інтерес до зв’язку між позитивним стресом і здоров’ям у пізнішому віці буде тільки зростати.