Під час війни в Україні та захоплення територій ворогами деякі громадяни вимушені жити на одній території з окупантами. Через це у деяких людей може розвиватися звикання до них чи навіть розуміння їхніх дій.
Чому так відбувається та чи треба з цим боротися, розповів психолог Роман Мельниченко.
– Як опанувати страх, коли чужинець прийшов на твою рідну землю, в твій дім?
– Не потрібно опановувати страх. Страх – наш захисник, він попереджає про небезпеку. Треба прислухатися до свого страху та поводитися відповідно.
Якщо ворог заходить у ваш будинок, і ви мирні мешканці й хочете зберегти своє життя, ви маєте співпрацювати з ним. Не можна дратувати їх та злити.
Потрібно говорити тихо, проявляти ознаки лояльності. Якщо вони хочуть їсти – треба самим показати їм, що де є.
Можна звернутися до них “синочки” (стосується людей старшого віку). Це допоможе ідентифікувати себе з ними. Щоб вони розуміли, що ви такі ж люди, як і вони.
– Згодом шок проходить, люди ніби починають звикати до окупантів. Це нормально?
– Наша психіка влаштована так, що ми адаптуємося до всього, будь-яких складних обставин. В цих умовах ми можемо діяти більш ретельно, все продумуючи, збільшуючи ймовірність свого виживання.
– Люди починають ніби з розумінням ставитися до окупантів, хоча досі вважають їх ворогами. Чому так відбувається?
– Це розвивається так званий Стокгольмський синдром – одна з частин адаптації нашої психіки. Ми починаємо ідентифікуватися з ворогом, щоб він ідентифікувався з нами. Так він не буде просто грабувати, ґвалтувати, вбивати.
– Чи треба з цим боротися?
– Спочатку треба сказати, що частина людей ніколи під це не потрапить. Друга частина людей тяжітиме до них. Ми не говоримо зараз про колаборантів. Це звичайні люди, які просто хочуть вижити.
Третя частина людей буде налякана – у них не буде адаптації. Водночас вони перебуватимуть у зоні ризику психологічних захворювань, нервових зривів.
Водночас потрібно усвідомлювати, коли розвивається Стокгольмський синдром. Людина через усвідомлення може в собі це припинити.
Як демонструють приклади історії, немає вигоди від Стокгольмського синдрому. Це допоможе з однією людиною. Лояльність до всіх все одно не допоможе. Вас все одно пограбують, зґвалтують чи розстріляють.
Треба усвідомити та сказати, що це мені не допоможе.