Зараз медики стали янголами, що рятують українських вояків. Від них в прямому сенсі залежить, залишиться боєць жити чи ні.
– У мене ще жодного 200-го в машині не було, – поділився командир підрозділу 60 ОПБр з позивним Док. – Ми все робимо, щоб довезти людину живою.
З Доком до підрозділу прийшли 20 чоловік. Вивчили тактичну медицину і пішли на фронт.
Це єдиний підрозділ, де один одного називають на ім’я і по батькові. Таке правило встановив Док. Повага до колег та професіоналізм – основа успішної роботи кожного, хто служить тут.
Машина медиків виїжджає на лінію вогню. Вони збирають поранених, надають їм першу медичну допомогу, швиденько завантажують у машину та мчать до госпіталю.
Час, що займає дорога, використовують для подальшої стабілізації постраждалих.
– Головное, щоб не затримували нас на блокпостах, – говорить Док. – Ми ось тут рятували Гришу. Так от, якби нас іще потримали на блокпосту п’ять хвилин, він би впав у кому. Ми встигли. Він живий, лише ногу врятувати не змогли. То він лаявся.
Військовим медикам доводиться рятувати не тільки бійців. Інколи зустрічаються сміливці з цивільних, що переходять лінію фронту з окупованих територій. Їх також зустрічає підрозділ Дока і надає медичну допомогу, бо частіше за все люди отримують поранення.
Незважаючи на те, що всі вже звикли до військових буднів, крові, важких поранень, головна мрія кожного – мир.
Док вже давно не бачив сім’ю, маму. А ще він дуже хоче, щоб його дочекалася бабуся.
Прості мрії, прості бажання у людей, що кожного дня бачать смерть і ходять поруч із нею. Нехай вони здійсняться.