Слова не витягнеш: як допомогти дитині почати розмовляти

Слова не витягнеш: як допомогти дитині почати розмовляти
Джерело: Depositphotos

Батьки можуть почути перші слова від дитини у будь-який час. У кожної сім’ї – це індивідуально. Але інколи діти можуть мовчати занадто довго.

Тоді виникають запитання: Чому моя дитина мовчить? Що не так? Я у перший рік життя вже говорив, а моя дитина – ще ні, що робити? Щоб у батьків не виникало подібних запитань, лікар-логопед Юлія Зуб розповіла Фактам ICTV про основні причини проблем із мовленням у дітей, коли слід звернутися до лікаря та як допомогти дитині заговорити.

Чому у дитини виникають проблеми з мовленням

Порушення мовлення варіюються від його повної відсутності до порушень окремих процесів (наприклад фонематичного сприймання, звуковимови, коли у мовленні дитини спостерігається порушення одного чи декількох звуків).

Зараз дивляться

Серед причин, які впливають на мовленнєвий розвиток, можна виділити дві основні групи: 

Фізіологічні:

  • негативний вплив на плід в період вагітності (шкідливі звички та хвороби мами, токсикоз, медикаментозні препарати тощо);
  • складні пологи – ситуації, в яких страждають новонароджені: гіпоксії, асфіксії, родові травми, стрімкі чи затяжні пологи;
  • хвороби, травми, тривале перебування в лікарнях у перші три роки життя теж негативно позначаються на мовленнєвому розвитку дитини;
  • певною мірою спадковість – тип нервової системи, фізіологічні процеси дозрівання мозкових структур та всіх систем організму в цілому, звісно, діти успадковують від своїх батьків.

– І ситуація – його тато теж до 5 років мовчав, а зараз нормально розмовляє – це може бути про те! Але це ненормально. Я впевнена, що навіть якби в дорослому віці логопед та нейропсихолог обстежили таку людину – знайшли б багато прогалин, – зазначила лікар. 

  • будова артикуляційного апарату – коротка під’язикова вуздечка, великий/малий язик, рідкі зуби, високе (готичне) тверде піднебіння тощо.

Педагогічні: 

За словами лікаря, батьки певною мірою можуть заважати дитині сказати перші слова. Перш за все роль відіграє поспіх дорослих. Тобто дитина ще не встигла подумати, а мати чи батько вже сказали.

Лікар радить дати час дитині, щоб подумати: показати жестом, видати які-небудь звуки, слова (навіть якщо вони спотворені). Також часто буває, що батьки гіперопікають дитину. 

Середовище, де знаходиться дитина, має бути облаштоване таким чином, щоб у зоні доступу було все дозволено. Дитина має насититися різними сенсорними матеріалами: пісок, вода тепла, холодна, каміння, трава – це незамінно! Дитина має бігати, адже рухова активність – це необхідна умова нормального розвитку, – зазначила вона. 

Завищені вимоги до мовлення дитини також впливають на затримку мовлення. Якщо у дитини є порушення чи вона зовсім не говорить, батькам не потрібно вимагати неможливого.

Також батьки часто “сюсюкаються” з дітьми. Хоча дитина має чути правильний зразок мовлення. Логопед рекомендує вживати слова простіших типів складової структури (автомобіль – машина, будинок – дім/хата). Обов’язково вживайте слова без словотворення (не мишка, а миша)

Використання гаджетів, перегляд мультиків – потрібно обмежувати на це час. Дітям до 2,5-3 років взагалі не давати гаджетів. Пустушки, пляшечки – ці предмети також не сприяють мовленню. Найоптимальніший період відлучення від соски – 6-8 місяців, – наголошує спеціаліст. 

Коли потрібно звернутися до лікаря

У випадку порушень мовлення потрібно звернутися до логопеда. Але інколи спершу запитують про це у лікаря (педіатра, невролога, психіатра).

– На жаль, не завжди і не всі лікарі реагують на запит батьків чи, тим паче, першими самостійно порекомендують звернутися до логопеда в ранньому віці 2-3 роки. Але у деяких випадках це необхідно, і саме рання корекційно-розвиткова робота сприятиме позитивному та успішному результату, – долала Зуб. 

Коли дитині 2 роки, до спеціаліста слід звернутися, якщо мовлення повністю відсутнє, є лише звуконаслідування (гав, няв, бі-бі) або мало слів (до 50), дитина не любить, коли їй читають, розуміє виключно мовлення мами (близької людини), не виконує прості інструкції, не підкріплені жестом (принеси ляльку). 

У 3-річному віці до лікаря варто звернутися, якщо мовлення незрозуміле, дитина не може правильно вимовити трискладові слова, відсутня трислівна фраза (мамо, дай банан тощо), не використовує дієслів і прикметників, плутає слова, схожі за зовнішнім образом чи функціями (лев – тигр, кущ – дерево). 

– Якщо дитині вже 4 роки, а її мовлення нечітке, у ньому немає багатьох звуків (дозволяється відсутність сонорів – л, ль, р, рь), плутає слова, близькі за акустико-артикуляційними ознаками (мишка – миска, рак – лак), не підтримує діалог, не може скласти розповіді з сюжетною картиною, не використовує прийменники або допускає помилки при їх вживанні, то слід піти до спеціаліста, – пояснила логопед. 

Водночас коли дитині вже 5-6 років і вона спотворює звуки, не може підібрати синоніми та антоніми, не може скласти розповіді із власного досвіду, а у 6-7 років є проблеми із читанням і письмом – краще проконсультуватися з лікарем. 

Як допомогти дитині заговорити

Точні рекомендації, як саме допомогти і яких правил потрібно дотримуватися, надасть логопед після обстеження дитини. Адже кожен випадок – індивідуальний. Не буває однієї методики для всіх дітей. Після діагностики логопед виявляє механізм порушення, відповідно складає корекційний маршрут, за яким буде працювати.

Батьки можуть і мають позитивно впливати на розвиток своєї дитини. Важливо дотримуватися наступного:

  • Режим дня – обов’язкове дотримання усіх режимних моментів. Це дисциплінує, систематизує дитину та організовує її нервову систему.
  • Рухова активність – це одна з умов нормального розвитку дитини. Активні ігри, танці, спортивні секції – це те, що надзвичайно корисно зокрема і для мовленнєвого розвитку.
  • Мотивуйте – емоційно підкріплюйте щонайменші успіхи дитини: радійте, обіймайте та цілуйте, хваліть своїх дітей, і буде вам щастя.

І виключіть з життя дитини або зведіть до мінімуму:

  • використання гаджетів (телефонів, ноутбуків, комп’ютерів, телевізорів);
  • “сюсюкання” – мовлення дорослого має бути взірцем для наслідування;
  • двомовність – якщо у дитини є порушення мовлення, а в сім’ї говорять двома мовами, варто домовитися про спілкування однією мовою;
  • велике когнітивне навантаження – якщо у дитини є порушення мовленнєвого розвитку, а вона, окрім логопеда, відвідує ще курси англійської, читання, математики, слід обмежити навантаження на нервову систему, та обрати, що для вас буде пріоритетним.

Якщо ви побачили помилку в тексті, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Cntrl + Entr.
Знайшли помилку в тексті?
Помилка