Спілкування з дітьми: психологи розказують, чому батькам варто уникати порівняння з іншими

Експерти Центру когнітивно-поведінкової терапії зазначають, що в процесі виховання дітей батькам часто доводиться зіштовхуватися з необхідністю балансувати між соціальними нормами (“що вважається правильним/прийнятним/успішним”) та індивідуальністю дитини.

Без порівнянь важко обійтися

Батьки зазвичай спираються на досвід власних родин, друзів, які проходять чи проходили шлях батьківства, інформації з книг та соціальних мереж, особистісних міркувань.

І нерідко без порівнянь дитини з іншими неможливо обійтися.

Психологи вважають, що ми використовуємо порівняння для аналізу даних і, зрештою, щоб обрати найліпший варіант для нашої дитини у конкретний момент часу.

Це нормально, допоки порівняння не впливає на самооцінку сина чи доньки та не диктує їм певні правила поведінки та взаємодії з людьми.

Закладаємо основи самознецінення

Так деякі порівняння можуть створювати в сприйнятті дитини певне самознецінення. Тому ніколи не варто говорити, приміром, таке:

• “ти написав/ла роботу гірше за Марійку”;
• “поглянь на Тараса, от справжній помічник для батьків! А ти?”;
• “я очікував від тебе більшого! Не повторюй моїх помилок, будь стараннішою/им або активнішою/им”;
• “маєш бути розумнішою/им за…”.

Через такі меседжі дитина робить висновок, що вона недостатньо розумна чи здібна, а прихильність батьків до неї є умовною (тобто залежить від виконання певних умов).

Через це стосунки погіршуються. А діти справді починають думати про себе, як про “поганих”, “лінивих”, “егоїстичних”.

Тому важливо відмовитися від оцінювальних ярликів у спілкуванні.

П’ять правил у спілкуванні з дітьми

Помітивши, що повчаєте дитину, визнайте це, змініть свій тон і попросіть дитину висловити власне бачення ситуації.

Психологи радять запам’ятати п’ять правил у спілкуванні з дітьми, особливо підлітками.

1. Частіше говоріть дитині про її беззаперечну цінність для вас.
2. Зважайте, що вимога дисципліни не повинна стати перешкодою до відкритих щирих розмов.
3. Показуйте, що конфлікти через поведінку не нівелюють цінності дитини.
4. Ніколи не вдавайтеся до ігнорування дитини в ролі покарання.
5. Пам’ятайте самі і поясніть дитині, помилка — це просто частина процесу навчання, а отже — шлях до особистісного зростання.

Читайте також:

П’ять кроків назустріч: психологи про те, як поліпшити стосунки зі складними батьками

Джерело: Бережи себе