Історія боротьби людства з хворобами сповнена драматичних деталей, трагічних поразок і неймовірних відкриттів, які й досі використовують у сучасній медицині.
Але вперше в історії за допомогою так званої варіоляції намагались подолати страшну хворобу віспу.
Віспа була найбільш смертельною серед усіх хвороб
Дослідники припускають, що варіоляцію – штучне створення імунітету проти віспи — застосовували в Індії ще у VIII столітті нашої ери.
Майже у незмінному вигляді метод згодом потрапив до арабських цілителів, пережив століття і був завезений у Європу.
Він полягав у тому, що у хворого на віспу брали гній та струпи зі шкіри і втирали здоровій людині. Вважалося, що людина після цього обов’язково захворіє, але в легкій формі, а потім уже ніколи не підхопить цю страшну хворобу.
В основному саме так і було. Та в окремих випадках (близько 10%) люди, які хворіли після варіоляції, мали важкі ускладнення чи навіть помирали.
Саме на ці трагічні випадки деякі дослідники покладають провину за виникнення епідемій чорної віспи. Мовляв, ризики були реальні і могли загрожувати справжнім мором.
Проте всі розуміли, що лише так можна побороти хворобу, яка вважалася вироком для цілих країн і народів, найбільшою причиною смертності в людській популяції серед усіх інфекційних хвороб.
Людей врятували корови
Справжній прорив у створенні штучного імунітету від цієї хвороби зробив Едвард Дженнер — англійський лікар, який першим винайшов і застосував для людей щеплення коров’ячої віспою.
Перше щеплення він зробив у 1798 році. Чисто інтуїтивно вирішив спробувати втирати здоровим не гній і струпи хворих людей, а біоматеріал хворих тварин, зокрема корів, які страждали на коров’ячу віспу.
І логіку в його рішенні можна було знайти, бо всі знали, що чомусь доярки не хворіють на віспу, кавалеристи, які часто стикаються з віспою коней, теж не хворіють на людську віспу. Отож, щось у тому було.
Дженнер перший застосував і саме слово вакцина, адже з латини “вака” перекладається як корова.
Оскільки лікар брав для щеплень коров’ячий матеріал, то називав це все “вакцинами” і “вакцинацією”.
Лікаря звинувачували в немислимих гріхах
Дженнер наразився на колосальний супротив, попри очевидні успіхи вакцинації.
Йому дорікали змішуванням звіриних хвороб з людськими. Звинувачували у бажанні створити новий різновид мінотавра, кентавра і тому подібне. Створювали противакцинаційні комітети, які закликали відмовлятися від щеплень і розповсюджували листівки із зображенням рогатих людей з копитами на ногах.
Особливо нападало духовенство, яке вбачало в спробах лікаря здолати страшну хворобу зазіхання на промисел Божий.
Лише згодом життя довело правоту Дженнера.
Протягом двадцяти років він прищеплював коров’ячу віспу людям, серед яких були і короновані особи, а потім за допомогою варіоляції перевіряв, чи справді вони втрачають сприйнятливість до людської віспи. І жодного разу не було зривів чи невдач.
Дуже довгий час вакцинацію вважали дієвою лише для віспи і навіть не намагалися за такою ж методикою боротися з іншими інфекційними хворобами.
Натуральну віспу вдалося викорінити повністю
Пройшли роки перш ніж – іноді випадково – не виявлялося, що за допомогою вакцинації можна боротися з чумою, сибірською виразкою, сказом, а згодом і холерою.
Що ж стосується натуральної віспи, то в 1979 році Всесвітня організація охорони здоров’я позначила її як викорінену хворобу.
Ключову роль в досягненні такого результату зіграла саме масова вакцинація.
