Факти ICTV вже повідомляли про першу в Україні операцію з успішної трансплантації нирок від посмертного донора відразу двом дітям одночасно. Прооперовані дев’ятирічні дівчинка і хлопчик останнім часом практично жили в лікарні Охматдит, оскільки потребували діалізу.
Як почувають себе маленькі пацієнти сьогодні, скільки часу їм знадобиться для повної реабілітації, а також про деякі особливості трансплантології в Україні Факти ICTV розпитали хірурга-трансплантолога НДСЛ Охматдит, доцента кафедри дитячої хірургії НМУ імені О.О. Богомольця Олега Годіка.
– Олеже Святославовичу, ви безпосередньо брали участь у проведенні цієї унікальної операції. Як пройшла трансплантація у дітей? Як вони зараз себе почувають?
– Так, дійсно, обидві пересадки робив я разом із командою спеціалістів Охматдит, і дуже тішуся тим, що все пройшло добре. На сьогоднішній день діти все ще перебувають у відділенні. Почуваються добре, бігають, стрибають, все чудово.
– Скільки часу їм може знадобитися, щоб повернутися до звичного способу життя?
– Після пересадки нирки пацієнти в середньому два тижні перебувають у стаціонарі, потім ще два тижні – на реабілітації вдома. Далі – перший контрольний огляд у нас. Після чого ми приймаємо рішення, чи зможе пацієнт, скажімо так, максимально активізуватися. Тобто, у нашому випадку, йти до дитячого садочка, в школу тощо.
– Під час яких захворювань пацієнт потребує пересадки нирки?
– У переважній більшості випадків це вроджені патології розвитку нирок, які призводять до термінальної ниркової недостатності.
Це гідроуретеронефроз, полікістоз, пізно діагностовані на тлі ниркової недостатності, а також термінальний стан після хірургічних корекцій, які нібито віддалили початок ниркової недостатності. Звичайно ж, ми говоримо і про хронічні захворювання нирок.
У наших діток, з яких ми почали розмову, були якраз вроджені патології нирок.
– Було таке, щоб пересаджена нирка не приживалася?
– Поки що Бог милував!
– Чи є вікові обмеження для таких складних операцій, як пересадка нирки?
– Тут важливі показники зросту і ваги. Пацієнт повинен важити не менше десяти кілограмів, щоб йому вже можна було пересаджувати дорослий орган. Крім того, дитина повинна бути міцненькою, а не худенькою і прозорою. Тобто приблизно років із трьох вже можна приймати рішення.
– Хто швидше реабілітується після пересадки – діти або дорослі?
– Зі свого досвіду оперування і дорослих, і дітей скажу, що діти все ж таки швидше відновлюються. І організм молодий, і мозок ще не кипить від усвідомлення того, яка ж це була насправді складна, важка операція.
Наші дітки, які отримали нирки, коли чують, що із ними все добре, готові вставати, бігати і стрибати, незважаючи на те, що у них все ще болить.
– У донорстві органів одна з найбільш морально складних ситуацій – просити дозволу родичів померлого взяти його органи для трансплантації…
– На сьогоднішній день весь цей процес строго регламентований законами і підзаконними актами. Ми, трансплантологи, у бесідах з рідними померлого не беремо участі. Для цього є спеціально створена служба транспланткоординації. Це спеціально підготовлені люди, уповноважені брати участь у процесі констатації смерті мозку, в розмові із родичами померлого.
Якщо отримують згоду, дані донора заносять до Всеукраїнського реєстру донорів і реципієнтів. Система автоматично підбирає рецепієнта, і тільки після цього…
Ось, наприклад, як у нашому випадку, транспланткоордінатор зателефонував мені і сказав, що система повідомила про вибір наших дітей як потенційних рецепієнтів. Тобто хірурги-трансплантологи підключаються до процесу лише на цьому етапі.
– Як би ви оцінили закон України про трансплантацію?
– Як такий, що неймовірно стимулює розвиток цієї сфери медицини. Якщо протягом усього 2020 року в Україні було зроблено 109 трансплантацій, то тільки за шість місяців 2021 року – 130. Як бачите, динаміка очевидна.
Що стосується НДСЛ Охматдит, то, починаючи із березня цього року, ми виконали сім трансплантацій, а за останній місяць – відразу чотири!
Закон, безумовно, починає працювати. Звичайно ж, він буде вдосконалюватися завдяки досвіду, який накопичують українські центри трансплантації. Це нормальна практика, прийнята у всьому світі.
– Але у закону про трансплантацію є й чимало противників, які кажуть, що, мовляв, закон розв’язав руки чорним трансплантологам…
– Купівля та продаж органів в Україні – незаконні і кримінально караються. Це – по-перше. По-друге, на сьогоднішній день виконати підпільну пересадку органів просто неможливо.
Трансплантація – це дуже трудомістке втручання, що вимагає залучення великої кількості фахівців. Наприклад, трансплантація від живого родинного донора – досить тривалий процес доказу родинних зв’язків. Для цього в кожному центрі трансплантації є юристи, які візують відповідні документи. Тільки після цього починається процес підготовки пари донор – реципієнт.
І сказати, що можна ось так просто продати або купити орган? Ні, це технічно неможливо.
Фото: Охматдит