Протягом всієї пандемії люди жаліються на занадто жорсткі карантинні обмеження, до яких вдаються, щоб запобігти розповсюдженню коронавірусу.
Є багато людей, які постраждали через те, що влада не поспішала з карантином. Наприклад, у Швеції не запроваджували жодних обмежень, через що нині ситуація там лише погіршується.
Через небажання вводити карантин можуть загинути тисячі людей, і це буде на совісті не лише громадян, а й влади, яка вчасно не потурбувалася про обмеження.
Та чи можна змусити владу відповісти за наявність чи відсутність обмежень, пов’язаних із коронавірусною хворобою.
Інша сторона монети
Карантинні обмеження так чи інакше вплинули на наше життя. Хтось зміг пристосуватися до нових умов роботи, хтось залишився без улюбленої справи, а хтось втратив близьких людей через Covid-19.
У Чехії невдоволення поновленням карантину призвело до того, що люди вийшли на протест, який швидко переріс у сутички з правоохоронцями.
Звичайно, влада засудила таку поведінку громадян, адже масове зібрання (ще й без дотримання правил безпеки) може потенційно призвести до тисяч нових випадків зараження коронавірусом.
Водночас, в інших країнах звертають увагу на те, що влада занадто довго вводила обмеження, пов’язані із пандемією коронавірусу.
Це питання порушували, наприклад, під час президентських дебатів у США. Кандидат Джо Байден неодноразово звинувачував Дональда Трампа у тому, що він не зміг адекватно відреагувати на загрозу.
І своїм прикладом Трамп нібито показує, що не потрібно навіть носити маски.
А у Франції, де нині намагаються впоратися з Covid-19 без введення нових обмежень, подали позов проти прем’єр-міністра Жана Кастекса.
Родичі загиблих та люди, які перехворіли коронавірусом, вважають, що саме політика очільника уряду створила небезпеку для громадськості.
Можливо, зі збільшенням кількості випадків захворювань на Covid-19 і в українців з’явиться бажання засудити владу за несвоєчасне реагування на загрозу.
А ми чудово пам’ятаємо, як місцева влада перед виборами відмовлялася посилювати карантин, проводила концерти, через що вже за кілька тижнів ситуація доходила до критичної.
Чи можна засудити високопосадовців
Коли йдеться про карантин, українці мають право оскаржувати як дії влади, які стосуються введення карантину, так і недостатню діяльність органів влади.
– Ст. 55 Конституції України передбачено захист судом прав та свобод людини і громадянина. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, – розповіла Фактам ICTV член Асоціації правників України Оксана Нагнічук.
За її словами, для оскарження занадто м’яких, на думку громадян, карантинних заходів, потрібно звертатися до адміністративних судів, які існують для оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень.
Будь-яка особа може просити адміністративний суд про захист її прав, свобод та законних інтересів, якщо вважає, що вони були порушені посадовцями.
– Таким чином, особи мають право звертатися із заявою до суду та оскаржувати рішення, дії чи навіть бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб у разі порушення їх прав, – каже член Асоціації правників України.
На думку політолога Ігоря Рейтеровича, влада обов’язково має нести відповідальність за ті, чи інші обмеження, адже саме вона їх і вводить.
– Якщо обмеження вводять по всій країні, то має бути система покарань за ті дії, які не відповідають законодавству або обмеженням, які є в країні у зв’язку з пандемією коронавірусу, – говорить Рейтерович.
Звичайно, потрібно ще й довести, що представник влади своїми рішеннями наражав на небезпеку вас, ваших близьких тощо. Тобто вам потрібні банальні докази.
Що це буде, вирішувати вам, але вони мають доводити суду, що людина, проти якої позиваються, справді вчинила дії, які загрожували безпеці.
– Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; свідченнями свідків, – розповідає Нагнічук.
Юрист уточнює, що у справах щодо протиправності рішень влади, більшість доказової бази покладається на відповідача.
– В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою, – каже член Асоціації.
Відповідальні усі
Звичайно, виникає запитання: Хто ж має нести відповідальність за те, що не вводяться необхідні заходи безпеки, чи їх не дотримуються?
Якщо ж йдеться про недотримання людьми, то можна скинути все на них. Ніби влада ввела усі необхідні обмеження, а громадяни не хочуть їх виконувати.
– Якщо влада нічого не робить для притягнення винних до відповідальності, і сама ігнорує ті приписи, які вона поширює в суспільстві, то також повинна відповідати.
Владі потрібно сказати, що були запроваджені обмеження, але їх не дотримуються, оскільки немає авторитету, механізмів примусу до виконання приписів, – каже політолог.
Якщо все ж засуджувати владу за недостатні карантинні обмеження, то потрібно знайти конкретних винних.
На думку Рейтеровича, в Україні це має бути той, хто запроваджує обмеження, тобто центральна влада. Зокрема, окремі високопосадовці у Кабінеті міністрів.
– В нас головні звернення мають бути до Кабінету міністрів. Як варіант, частково до Верховної Ради. Але потрібно не забувати, що там не діє принцип особистої відповідальності депутатів.
На окремих міністрів, прем’єр-міністра, як у тій самій Франції, або за жорсткі заходи або за те, що їх недостатньо для того, щоб зупинити поширення коронавірусної хвороби, – каже він.
Можна спробувати засудити владу за злочинну бездіяльність, але потрібно розуміти, що ми й самі далеко не завжди дотримуємося усіх обмежень.
Додає проблем й слабка комунікація з місцевою владою, яка має краще уявлення про ситуацію на місцях, тому не завжди виконує встановлені обмеження. Або навіть вводить їх раніше, ніж надходить відповідний наказ від центральної влади.
А щоб не потрапити під гарячу руку громадян за недотримання карантину, варто діяти просто і жорстко – карати кожного порушника.
– Якщо у нас є штраф за неносіння маски у громадському місці, ми бачимо, що громадяни цього не роблять і поліція на це не реагує, представники органів влади, то всі повинні бути покарані – і громадяни, і правоохоронці, і ті, хто ухвалював рішення про подібні покарання, – каже Рейтерович.
Люди можуть спробувати подати позов проти влади, якщо вважатимуть їхню діяльність або бездіяльність злочинною.
Та водночас не потрібно нехтувати тим, що ми робимо у повсякденному житті. Якщо ми звинувачуємо владу у бездіяльності, а самі не носимо маски у громадських місцях, то нарікати можна лише на себе.
І тоді жоден позов не допоможе виправити ситуацію з розповсюдженням коронавірусу в країні.
Владислав Бомбела