Юрко – воїн з Вінниці, відновлюється в лікарні Мечникова. Коли пораненого з ампутованою ногою привезли сюди, не міг розмовляти, відповідати на запитання, навіть назвати своє ім’я.
Не говорив, не рухався, не реагував на ім’я
Юрку перелили понад два літри крові. І молодий організм почав поволі відновлюватися – з’явилися маленькі рухи рук, голови. Хлопець почав говорити. І згадувати.
Каже, кожного дня, коли виходив на позицію, дивився на фото своєї коханої Вікторії. Знав, що вона його чекає і він обов’язково до неї повернеться. Мусить повернутися.
Зараз в палаті любить дивитися за вікно, де буяє різнобарв’ям літо.
Захищав Вікторію та Україну
– Як можна віддати комусь цю зелень, цю природу, це сонце, це все, що нас оточує. І все це – наше, – каже Юрій.
Хлопець запевняє, що його втрачена нога, понівечена рука, численні рани – то не такі страшні втрати. Головне – не віддати варварам країну. Не втратити Україну для нащадків. Для його майбутніх дітей.
Уперше попросив поїсти: у Дніпрі пораненого без обох ніг, що втратив сенс життя, врятували друзіДжерело і фото: Сергій Риженко