У Владислава, який лежить у лікарні Мечникова, важке мінно-вибухове поранення – розрив верхньої долі лівої легені, перелом стегна, перелом надколінника, купа кісткових відламків і металевих уламків у тілі.
Поранення могло стати смертельним
Найнебезпечніший – у шиї. Це поранення могло стати смертельним. Але сталевий характер хлопця допоміг вижити і все витримати.
Він сам народився і виріс в Донецькій області, в селищі Нью-Йорк. Справжній українець. З початку війни записався до ЗСУ. Воював безстрашно.
Снаряд 152 калібру вибухнув за десять метрів від нього. Врятувала фахова підготовка та захисне оснащення. Що було далі – не пам’ятає, пам’ять запопадливо стерла всі криваві жахіття.
Військові медики стабілізували пораненого та екстрено доставили в Дніпро, в лікарню Мечникова.
Згадує, коли прийшов до тями , то перше, що побачив – халат медсестри з написом “Лікарня Мечникова”. Тоді подумав: “Я в найкращій лікарні! Мене тут точно врятують”.
Потім знову операційна, наркоз.
Місця для інших в його серці немає
Біля ліжка бійця дві найрідніші жінки – мама і кохана Настя.
На останньому побаченні перед пораненням Настя йому сказала: Я завжди буду з тобою. І обіцянку свою не порушує.
У Владислава на грудях, якраз напроти серця тату – Места нет. До речі, хоче перебити його українською.
Дійсно, місця для іншої в серці Владислава точно не буде. Вони пишаються одне одним: Владислав – красою і відданістю нареченої, Настя – мужністю і незламністю коханого.
Джерело і фото: Сергій Риженко