У реанімаційну палату до пораненого друга, що втратив обидві ноги і просто не хотів більше жити і боротися, прийшли побратими і друзі. Не один, не два, а багато, чоловіків ледь вмістила реанімаційна палата.
Він думав, що жити більше не варто
Генеральний директор лікарні імені Мечникова Сергій Риженко розказав на своїй сторінці у соціальних мережах ще одну історію пацієнта, яка вчергове підтверджує, що ми знаємо ще далеко не все про людські можливості і фактори, які ці можливості роблять практично необмеженими.
У Владислава війна забрала ноги, сильно пошкодила обличчя та руку.
Було важко засинати, а ще важче прокидатися під звуки реанімаційних апаратів.
Здавалося, життя вже минуло. Він відмовлявся від їжі і зовсім не розмовляв.
Але все змінилося лише після одного візиту друзів. Вони прийшли, як самі запевнили лікарів, щоб допомогти побратиму прийняти нове життя, увійти до нього сильним і впевненим у собі.
Скажете, це неможливо, бо відчай у людини з такими пораненнями буває всеосяжним. І ось так, за раз, його здолати неможливо.
Але приклад Владислава зламав усі стереотипи.
Фронтова дружба творить справжні дива
Одразу після зустрічі з побратимами хлопець вперше попросив їсти, і медсестра Таня з посмішкою, захованою під маскою, допомогла поїсти воїну.
Вони пішли, але обіцяли повернутися.
Фронтова дружба – це більше, ніж просто дружба. Вона випробувана часом, спільними труднощами, втратами та перемогами. Це зв’язок, який неможливо розірвати.
Сергій Риженко закликає військових не забувати тих, хто ще нещодавно був поруч, а тепер з важкими пораненнями опинився в лікарні…
Підтримка друзів їм дуже потрібна. Моральна, фізична, матеріальна.
Тільки поряд з друзями можна адаптуватись до нового життя.
Живе тіло лише під бронежилетом: у Дніпрі рятують 48-річного воїна зі страшними ранамиДжерело і фото: Сергій Риженко