З першого дня перебування у Центрі Незламні з Олексієм Назарчуком почали займатися фізичні терапевти. Спершу – просто на лікарняному ліжку. Він сам на цьому наполіг.
Всі чоловіки родини – на фронті
Фахівці кажуть, що Олексій не зважає на біль та труднощі і докладає максимум зусиль до свого якнайшвидшого відновлення. Вже є перші успіхи. Воїн почав потрохи ставати на стопу.
Мотивує чоловіка на шляху до одужання бажання повернутися до побратимів і разом продовжити боротьбу.
Олексію Назарчуку 25 років, він родом з Волині. На війні хлопець з 18 – ще з часів АТО. А від початку повномасштабного вторгнення до нього доєдналися всі чоловіки родини: батько та четверо дядьків.
Разом вони несли службу у 100 окремій бригаді ТРО та брали участь у боях на Донеччині.
Поранення Олексій дістав на початку цієї зими.
– Чую, щось летить прямо в нас. Ховатися було ніде. Я витяг з кишені ікону та почав молитися, – згадує воїн.
Вдарило за метр до Олексія. Уламки посікли все тіло, а особливо – ногу.
Хоче повернутися до побратимів
Позаду в Назарчука – три шпиталі в різних куточках України. Медикам вдалося зберегти Олексієві ногу, утім серйозне занепокоєння викликали сильно пошкоджені м’які тканини, судини, м’язи та сухожилля.
– Мене вберегла ікона в кишені та молитва, – переконаний захисник.
Хлопець каже, що йому дуже хотілося потрапити на реабілітацію саме в Центр Незламні. Він бачив фотографії поранених із надважкими травмами, яких ставили на ноги в цьому Центрі. Тож був упевнений, і йому допоможуть повернутися до побратимів.
– Я не боюся померти за свою Україну, зовсім не боюся. Головне – щоб вона була, – каже боєць.
Джерело і фото: Перше медичне об’єднання Львова