Психотерапевтка Тетяна Пелех на майданчику популярного онлайн-ресурсу Психологічна підтримка розповіла, як дорослі можуть допомогти дитині впоратися зі стресом, викликаним війною.
– Через війну багато українців виїхали за кордон разом із дітьми, які втратили безпечне постійне місце проживання, свою кімнату, друзів, спілкування, звичну їжу. Діти травмовані вже самим переїздом, – зазначає Тетяна.
За її словами, значно гірше, коли дитина була в окупації, чула вибухи та бачила зруйновані будівлі, стала свідком поранень, втратила рідних. Це колосальний стрес і порушення для дитини відчуття внутрішньої безпеки.
Як допомогти дитині
Слід пам’ятати, що мама, батьки чи опікуни насамперед мають стабілізувати свій стан. Адже дитина зчитує імпульси тривоги, занепокоєння, які ви відчуваєте. Вона хоче мати опору, бачити поруч того, на кого можна покластися. Це – завдання №1.
Не менш важливо розуміти, як говорити з дитиною про події, які вона пережила. Якщо цього уникати, всі переживання дитини “забиваються” в тіло та проявляються психосоматичною симптоматикою. У кожного це відбувається індивідуально, та завжди дуже неприємно.
Запишіться в тій країні, де ви перебуваєте, до лікаря-педіатра, паралельно, коли є вже складна симптоматика, до психіатра, і йдіть туди з дитиною.
Зафіксуйте симптоми, які спостерігаються в дитини: безсоння, розмови уві сні, тривога, запор, пронос, нудота, постійне чухання тіла, раптовий кашель, страхи, фізичне знесилення, втрата орієнтації тощо. Це потрібно, щоб ви могли детально розповісти лікарю, що саме відбувається з дитиною.
Як говорити з дитиною про психологічну допомогу:
- поясніть, що ви хочете допомогти, але не можете цього зробити так якісно, як фахівець;
- не варто очікувати, що ваша дитина погодиться піти до лікаря чи терапевта після першої розмови. Поясніть, що запрошуєте її піти разом, що ви знайдете рішення, як їй допомогти;
- коли дитина втрачає своє безпечне і звичне життя, утворюється “порожнеча”, яку необхідно заповнити. Якщо цього не робити, може статися надлом у психіці дитини. Тому не зволікайте. Якщо ви бачите, що ваш малюк не “ок”, не відкладайте візит до фахівця.
Пам’ятайте, психотерапія – це не назавжди. А те, що ви отримаєте від неї, стане вам опорою на все життя.
Джерело: Психологічна підтримка